Поняття, суть та значення виконання вироку.

Виконання вироку – самостійна судова стадія кримінального процесу. По-перше, тому, що в ній вирішують свої, самостійні завдання, які відрізняються від тих, які вирішуються в інших стадіях процесу. Завдання ці полягають в тому, що обернути вирок до виконання і вирішити усі виникаючі перед судом в процесі виконання вироку питання (дострокове звільнення по хворобі, заміна одного покарання іншим, відстрочка виконання вироку).

Разом з тим вони тісно взаємопов’язані з вирішенням спільних завдань кримінального судового процесу. Так, завдання невід вернення покарання за скоєний злочин і попередження злочинів, загального, та особистого попередження стоять у всіх стадіях процесу, в тому числі і в стадії виконання вироку. Не виконання або несвоєчасне виконання вироку не створює переконання в не відверненні покарання, заважає попередженню злочину.

Точне та неухильне виконання вироку сприяє укріпленню, вихованню громадян у дусі строгого виконання закону і поваги до правил суспільного життя та спілкування.

По-друге, в розглядаємій частині процесу діє окреме коло учасників кримінально процесуальної діяльності, між якими складаються конкретні характерні саме для даної стадії кримінально-процесуальних відносини.

В якості учасників процесу тут виступають: суд, прокурор, захисник, засуджений, цивільний позивач і цивільний відповідач, представники адміністрації. Виправно-трудових установ, надзираючих комісій, комісії по справах неповнолітніх, комісій лікарів, різноманітних громадських організацій.

Відносини між ними визначаються тим, що засуджені, адміністрація виправно-трудових установ, надзираючих комісій, комісії по справах неповнолітніх поршують перед судом клопотання, входять в суд з пред’яленням різних питань, а суд вирішує їх. Прокурор і захисник приймають участь в судових засіданнях при розгляді заявлених клопотань, позовів й самі заявляють клопотання чи подають позови.

По-третіх, по виникшим в процесі виконання вироку питання, розглядаємих в судовому засіданні, суд, приймає рішення, виносить ухвали і постанови.

В четвертих, процесуальні форми, в котрих суд та інші учасники процесу виконують свої дії в цій частині процесу, хоча і багато в чому співпадають з процесуальними формами, в котрих діє суд і в інших стадіях процесу, але усі вони мають специфічні особливості притаманні лише даній стадії кримінального процесу.

До таких особливостей відносять: 1) наявність клопотання органу, фактично виконуючого вирок, громадської організації і т.д. так привід для порушення виконання по багатьох питаннях виникає в процесі виконання вироку; 2) судовий порядок вирішення порушених клопотань; 3) вирішення поставлених питань, як правило, без витребування кримінальної справи; 4) активна участь в судовому засіданні представників органів, фактично виконуючих вирок, громадських і інших організацій, а також самого засудженого, по відношенню до якого розглядається те чи інше питання; 5) активна участь в судовому засіданні прокурора, який дає заключення по розглядаємо му клопотанню; 6) доповідь представника; 7) процесуальне оформлення рішення суду у вигляді подання, ухвали, постанови.

Таким чином, ця частина процесу має усі ознаки, характеризуючи стадію кримінального процесу.

Що ж слід розуміти під виконання вироку? Який зміст розглядаємої стадії? Які саме питання вирішуються в ній судом?

Виконання вироку – це значить: 1) обернути його до виконання негайно по вступленню його в законну силу, а у випадках, передбачених законом, і до вступлення вироку в законну силу здійснити контроль за його виконанням; 2) піддати засудженого тому покаранню, котре визначене вироком; 3) забезпечити, щоб засуджений не був звільнений раніше визначений строку суду, та не продовжував відбувати покарання по закінченню цього строку. (крім випадків амністії, помилування, дострокового звільнення, заміни покарання, передбачених законам); 4) здійснити усі необхідні міри по виправленню та перевихованню засуджиного з тим, щоб по закінченню відбуття покарання він не тільки не являв собою ніякої небезпеки для суспільства, а й був би корисним і активним його членом; 5) вирішити усі процесуальні питання, які виникають у ході виконання вироку.

З вище вказаного слідує, що виконання вироку не можна зводити тільки до обернення його до виконання. Тим більше ряд авторів висловлюють іншу точку зору з цього приводу. Так, М. С. Строгович писав: кримінальний процес рахується завершеним в той момент, коли суд обернув вирок до виконання, тобто повідомив копію його органам, на які покладається фактичне виконання вироку, відповідним розпорядженням. Дії ж цих органів, складаючі саму реалізацію покарання, до якого суд приговорив підсудного, в систему кримінального процесу на входить, а лежать за межами процесу... Як вказано вище, в кримінальний процес входить стадія виконання вироку в смислі обернення вироку до виконання судом, але не в смислі адміністративних дій органів міліції, судових виконань, місць позбавлення волі і т.д., реалізуючих цей вирок в частині застосування покарання.

Звичайно, адміністративна діяльність адміністрації місць позбавлення волі і міліції не входить в кримінальний процес. Це переконання Строгана цілком вірне. Однак органи, фактично виконуючі вирок, фактично виконуючі вирок, виконують не тільки адміністративну діяльність, а й кримінально-процесуальну, входячи з пропозиціями в суд про дострокове та умовно-достроков звільнення, про заміну невідбутої частини покарання, визначену вироком суду, більш м’якими покаранням і т.д. і приймаючи участь в судових засіданнях при розгляді таких пропозицій. І головне: неможна рахувати кримінальний процес вичерпаним, оберненням вироку до виконання.

Якщо всі дії суду, виконані ним в стадії виконання вироку, звести тільки до одної дії – до обернення вироку до виконання, то не залишається місця для інших процесуальних дій, виконуваних судом в даній стадії. Між тим коло питань, які вирішуються в ній, широке і різноманітне, а саме: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про не