Крім виправлення недоліків та заопвненян прогали вироку, а також роз’яснення різного роду сумнівів та неясностей, які виникли в процесі його виконання, наявна ще більша та самостійна група питань, які вирішуються на протязі усього часу виконання вироку і навіть після відбуття покарання. Це – питання дострокового (у відношенні до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років) та умовно дострокового звільнення, засуджених від відбуття покарання, дострокового звільнення по хворобі, заміні одного виду покарання іншим, відстрочки виконання вироку дострокового зняття судимості і т.д.

Вирішення їх не пов’язане з переглядом вироку по суті. Воно не ставить під сумнів правильність вироку в частині обвинувачення чи в покаранні, хоча і вносить суттєві зміни в порядок і строки фактичного виконання покарання. Явно, що тут не потрібно відмінити чи змінювати вирок в порядку судового нагляду.

Ці питання вирішують: 1) чи органи, фактично виконуючі вирок в адміністративному, а не в судовому порядку; 2) чи прокурор, який наглядає за законністю виконання вироку; 3) чи суд (з участю прокурора і представників органів, фактично виконуючих вирок) в певному процесуальному порядку.

Стадія виконання вироку суттєво відрізняється від інших стадій кримінального процесу по предмету дослідження, яке проводиться судом. В стадії виконання вироку немає єдиного предмету вивчення. Він визначається в залежності від характеру питання. Яке вирішується в даній стадії.

Так, при розгляді питань про дострокове чи умовно дострокове звільнення засудженого від відбуття покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, про зменшення випробувального терміну при умовному засудженні, достроковому знятті судженості предметом дослідження суду буде встановлення фактів приправлення засудженого. При вирішенні питання про дострокове звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою предметом вивчення буде стан здоров’я засудженого, характер захворювання і нескільки воно заважає відбуванню покарання. При вирішенні питання про заміну штрафу виправними роботами та виправних робіт позбавленням волі вивчається факт ???? засудженого від штрафу і відбуття виправних робіт. При вирішенні питання про заміну тюремного ув’язнення відбуттям покарання у виправно-трудових колоніях вивчається поведінка засудженого в тюрмі і т.д.

Але яким би не був предмет вивчення в стадії виконання вироку, суд, вирішує те чи інше запитання, яке виникло в процесі виконання вироку, не переслідує цілі перевірки законності і обоснованості вироку, не змінює і не відміняє своїми рішенням винесений вирок.

Однак висловлюються різні точки зору, а саме, що суд своїми рішеннями, які приймаються в стадії виконання вироку, змінює та відміняє вирок М. А. Чєльцов одним з основних положень про вчення про виконання вироку рахує відносну незмінність вироку і можливість його зміни при виконанні вироку. Він пише: “Законодавство, виходячи із цілеспрямованості і примінення мір покарання, не може проводити принцип незмінності вироку заради одного тільки підтримання авторитету суду вирок може вважатися незмінними в значенні визначеним ним певних фактів та то ми знаємо порядок поновлення справи по нововиявленими обставинами. Що ж стосується встановленого в результативній частині вироку покарання, то його відносна незмінність виходить з головного принципу кримінального права – ціленаправленість в кримінальної репресіях і відсутність в ній елементів безсмисленого страждання для засудженого... Тому вирок суду про позбавлення засудженого волі на певний час може бути зміненим в межах, встановлених законом, з урахуванням цілеспрямованості подальшого відбуття покарання засуджений [4; ст. 476]

Подібної точки зору дотримується і Р. Ф. Куцова. В стадії виконання вироку важливе значення має право суду внести зміни в міру покарання, визначену вироком, який увійшов в законну силу...

Якщо наприклад, поведінка засудженого у місці позбавлення волі і його відношення до праці свідчить, про те, що ціль перевиховання досягнута, відбуте ними усього встановленого вироком покарання недоцільно. Такого засудженого необхідно відпустити до визначеного часу і цим самим вирок змінити. [6; ст.4]

З цим переконанням погодитись не можна. В стадії виконання вироку суд не наділений правом змінити чи відмінити вирок, він не вправі змінювати не тільки фактичні обставини, встановлені вироком суду, але і кваліфікацію злочину і покарання, визначене вироком суду. Якщо б суд заміняє його, то це не значить, що він змінює тим самим вирок. Запевнення професора М, А. Чєльцова про відносну незмінність вироку в цілому і результативної його частини, в часності протирічить положенню про незмінності і недоторканості вироку, увійшовшого в законну силу. Тим паче він розглядає всі рішення, які прийняті судом в стадії виконання вироку, як рішення, котрі змінюють вирок. [4; 479-481]. Особливим видом зміни вироку під час його виконання є звільнення від дальшого відбування покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 кримінального кодексу України. [1; 157]

Дострокове звільнення засудженого від відбуття покарання за хворобою не в якому разі не веде до перегляду вироку по суті і до зміни покарання визначеного вироком суду.

Виникло два різних поняття: 1) звільнення від подальшого відбутки покарання; 2) зміна міри покарання. Але явно, що звільнення від подальшого відбуття покарання за хворобою не є зміною назначеного покарання суду виду і розміру покарання.

М. А. Чєльшов розглядає також постанову, яка виноситься за сукупністю вироків в порядку виконання вироку, як змін раніше винесених вироком чи як відміну назначених ним покарань. Він пише “Найбільш повне змінення вироку, котре перетворюється іноді в фактичну відміну назначеної в ній мірі покарання, має місце