Апеляційними загальними судами в Україні е: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. Разом з тим слід зазначити, що до утворення Апеляційного суду України та внесення відповідних змін у процесуальне законодавство не можна вважати побудову системи апеляційного перегляду судових рішень закінченою. [10]

1.2. Право на оскарження рішення в апеляційному порядку

Статтею 290 ЦПК чітко визначено суб'єктів оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

До них віднесено сторони, а також інші особи та прокурор, які брати участь в розгляді справи. При цьому в ст. 102 ЦПК чітко визначено, хто є сторонами в цивільному процесі, і до них віднесено позивача та відповідача. Роз'яснено, що сторонами можуть бути громадяни, а також державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання, інші громадські організації, що користуються правами юридичної особи, які були залучені до участі в розгляді справи.

Сторонам надано право на оскарження рішення суду незалежно від того, чи вони особисто брали участь у розгляді справи. Вказана обставина зумовлена тим, що постановлене рішення суду стосується їхніх особистих прав і обов'язків. Таким же правом користуються і співучасники, оскільки позов може бути пред'явлений кількома позивачами або до кількох відповідачів.

Суб'єктами права на апеляційне оскарження, незалежно від того, чи вони особисто брали участь у розгляді справи, можуть бути також заявники, заінтересовані і посадові особи по справах, що виникають із адміністративних правовідносин і окремого провадження.

Третім особам, які заявляють самостійні вимоги, надається право апеляційного оскарження рішення за умови, що вони були допущені до участі в розгляді справи. Тобто у випадку, коли від них було прийнято позовну заяву і об'єднано в одне провадження із позовом сторін.

Треті особи, що не заявили самостійних вимог, можуть також оскаржити рішення суду, якщо вони вступили і були залучені до участі в розгляді цивільної справи.

Органи державної влади і органи місцевого самоуправління, а також інші особи, зазначені в ст.121 ЦПК, прокурор також можуть оскаржити рішення суду тільки за умови, якщо вони брали участь в розгляді справи.

Незалучення вищевказаних осіб до участі в розгляді справи та неприйняття ними участі в самому розгляді справи не надає їм права на апеляційне оскарження.

Співучасники та треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, таке право їм гарантоване ст.297 ЦПК, але така заява може бути подана в межах строку на апеляційне оскарження і не підлягає оплаті державним митом.

Законні представники сторін наділені таким же правом щодо оскарження суду, як і сторони.

В інших представників сторін і третіх осіб виникає право на апеляційне оскарження рішення суду за умови, коли таке право передбачене в дорученні виданому їм стороною чи третьою особою. Вказане пов'язане з тим, що оскарження судового рішення є процесуальною дією після постановлення рішення, в залежності від вчинення якої воно вступає чи ні в законну силу. Крім того в ст.293 ЦПК щодо форми і змісту апеляційної скарги вказано, що до апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що засвідчує зазначені повноваження представника, якщо в матеріалах справи немає такого документу.

В судовій практиці, після внесення змін до ЦПК 4 квітня 2002 року виникла ще одна проблема, яка стосується права на апеляційне оскарження.

Статтею 320 ЦПК встановлено, що право на касаційне оскарження виникає тільки щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Ст.290 ЦПК, визначивши коло осіб, яким надано право апеляційного оскарження, віднесла до них сторін, інших осіб та прокурора, які брали участь в розгляді справи. Проте в зазначеній статті ЦПК не вказано про право на апеляційне оскарження осіб, які не брали участі в справі, коли суд вирішив питання щодо їх права і обов'язку.

Якщо буквально дотримуватись вимог ст.290 ЦПК, не надавши зазначеним особам права апеляційного оскарження, вони не зможуть захистити своє право і в касаційному порядку. Нова редакція ст.320 ЦПК позбавила їх такого права.

На думку П.Проскурніцького, П.Гвоздика, зазначену неповноту ст.290 ЦПК, виходячи з контексту ст.307 ЦПК, відповідно до якої рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо суд вирішив питання про право і обов'язки сторін, які не були притягнуті до участі в справі, слід вважати несуттєвою і апеляційні скарги від зазначених осіб слід приймати до розгляду. [8, С.9] При цьому також доцільно детально вивчити, яким чином рішенням суду першої інстанції вирішено питання щодо прав і обов'язків незалучених до участі в справі осіб, щоб не надати право на апеляційне оскарження рішення будь-яким особам.

Вказане питання слід розуміти так, як воно врегульоване в ст.320 ЦПК.

1.3. Реалізація права на оскарження рішення в апеляційному порядку

Учасники процесу, які в силу закону чи доручення мають право апеляційного оскарження, можуть реалізувати його у визначені законом строки, в певному порядку та при умові дотримання вимог процесуального закону, які пред'являються до апеляційних скарг.

Ст.292 ЦПК визначено, що рішення суду першої інстанції можуть бути й оскаржені в апеляційному порядку протягом одного місяця з наступного дня після оголошення, а ухвали протягом п'ятнадцяти днів.

В даному контексті варто зауважити, що апеляційному оскарженню підлягають рішення суду за винятком рішень, які відповідно до чинного законодавства