В цивільному процесуальному законодавстві передбачено механізм продовження та поновлення процесуальних строків. Це регламентується сг.85 ЦПК. У зв'язку з наведеним, суду першої інстанції у будь-якому випадку доведеться встановлювати поважність причин пропуску строку на оскарження рішення. На жаль, на практиці є випадки, коли суди першої інстанції постановляють ухвали, не допускаючи справу до апеляційного розгляду, [Н, С.21]

В цілому варто підкреслити, що провадження інституту апеляції в національне законодавство сприяє більш ефективному здійсненню правосуддя, забезпеченню прав і основних свобод громадян. Вдосконалення зазначеною інституту буде сприяти забезпеченню правових гарантій, характерних для розвитку демократичного громадянського суспільства.

РОЗДІЛ II.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАСАЦІЙНОЇ О ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

2.1. Ознаки касаційного провадження

Відповідно до процедури, визначеної ІДПК України, розглянуті в суді першої інстанції справи можуть бути переглянуті спочатку в апеляційному порядку. В разі, якщо апеляційна інстанція підтверджує правильність рішення суду, заінтересована особа може в подальшому оскаржити рішення суду першої і апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції, яким е Верховний суд України.

Стадія перегляду справ у касаційному порядку має свої специфічні ознаки: 1) перегляд судових рішень в касаційному порядку можливий лише за касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора; 2) предметом перегляду є рішення й ухвали суду першої інстанції, які попередньо розглядалися судом апеляційної інстанції, а також ухвали і рішення суду апеляційної інстанції; 3) підставами касаційного перегляду є неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи; 4) право на оскарження судових рішень у касаційному порядку не ставиться в залежність від ціни і підстави позову (заяви), від розміру суми, належної до стягнення відповідно до рішення місцевого чи апеляційного суду.[11, С.16]

2.2. Право на оскарження рішення в касаційному порядку та порядок його реалізації

Правом на касаційне оскарження судових рішень в касаційному порядку наділені сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також прокурор чи особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання щодо їх прав та обов'язків (ст 320 ІДПК).

Право прокурора на внесення касаційного подання, який представляє інтереси громадянина або держави в суді, врегульовано також положенням статей 36-1, 37 Закону України „Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року [12]. При цьому в чинному законодавстві не передбачається обов'язкова участь прокурора саме у цій справі, рішення в якій оскаржується в касаційному порядку.

Право касаційного оскарження надане також Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини в разі звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини та громадянина тих осіб, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно (ст. 13 Закону від 23 грудня 1997 року „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" [13]); органам державної влади, місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам, якщо вони відповідно до вимог закону звернулися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб (ст.98, 121 ЦПК), заінтересованим особам у справах окремого провадження та справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (ст 98). Залучені або допущені до процесу сторони та інші особи мають право оскаржувати в касаційному порядку рішення незалежно від фактичної участі в судовому розгляді. Правом оскарження користуються також правонаступники, якщо у спірному правовідношенні допускається правонаступництво і воно настало до набрання судовим рішенням чинності (ст.106 ІДПК).

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт) має право подати касацій-ну скаргу на рішення, якщо таке повноваження спеціально обумовлене в довіреності, виданій особою, яку він представляє (ст. 1 15 ЦПК). При цьому до касаційної скарги, підписаної представником, мають бути долучені довіреність або інший документ, що підтверджує його повноваження, якщо в справі немає такого документа (ст.322 ЦПК). Однак якщо скаргу підписано стороною або іншою особою, яка бере участь у справі, то представник може подати її до суду, маючи загальні повноваження.

Законним представникам (ст. 111 ЦПК) для подачі касаційної скарзі й спеціальних повноважень не потрібно.

Касаційну скаргу, касаційне подання може бути подано протягом одного місяця з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції (ст. 321 ЦПК). При цьому встановлений законодавством строк на оскарження не може бути скорочений або продовжений судом. Особам, які пропустили строк на подачу скарги (подання) з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається і розглядається в порядку, передбаченому статтями 89, 321 ЦПК. Скарга чи подання, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для їх поновлення. Ухвала суду про відмову поновити пропущений строк на оскарження може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції (ст. 89 ЦПК).

Згідно з ст. 323 ЦПК касаційна скарга (касаційне подання прокурора) подається через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа.

В даному контексті слід звернути увагу на те, що подача скарги або подання безпосередньо в касаційну інстанцію не допускається,