У разі, якщо така скарга буде надіслана до іншого суду, наприклад, до Верховного суду, вона підлягатиме направленню до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу (касаційне подання прокурора) має бути складено в письмовій формі (надруковано чітким машинописним текстом) і надано суду з її копіями та копіями додаткових матеріалів у кількості примірників, відповідний числу осіб, які брали участь у справі. Обов'язковою умовою для подачі скарги (подання) є оплата її державним митом.

Визначені у ст.322 ЦПК вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги (касаційного подання прокурора) мають юридичне значення, їх недодержання тягне настання процесуальних наслідків. Якщо зазначені процесуальні документи подано з порушенням вимог закону, суддя зобов'язаний залишити їх без руху і надати строк для виправлення недоліків. У разі, коли особа, яка подала скаргу (подання), у встановлений строк виконає вимоги суду, зазначені в ухвалі про залишення скарги (подання) без руху, то скарга або подання вважаються поданими в день їх первісної подачі до суду. Невиконання вимог суду в установлений ним строк є підставою вважати зазначені процесуальні документи неподаними з поверненням їх відповідним особам (ст. 139 ЦПК). Ухвали суду, якими скарга чи подання залишені без руху, визнані неподаними і повернені особам, які їх подали, як такі, що перешкоджають подальшому провадженню справи, можуть бути оскаржені в суд апеляційної інстанції (ст.291 ЦПК).

Виходячи з диспозитивних засад цивільного судочинства, особа, яка подала касаційну скаргу, чи прокурор, що подав касаційне подання, мають право доповнити або змінити їх впродовж строку на касаційне оскарження. Зазначені особи, крім того, наділені правом до початку розгляду справи відкликати касаційну скаргу або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи. Про відкликання касаційної скарги, касаційного подання прокурора суд першої інстанції, якщо справа знаходиться в цьому суді, або суд, який вирішує питання про допуск справи до касаційного розгляду, постановлює ухвалу про повернення скарги. Питання про прийняття відмови від касаційної скарги, касаційного подання прокурора і закриття в зв'язку з цим касаційного провадження вирішується судом, що розглядає справу в судовому засіданні У разі закриття з цих підстав касаційного провадження повторне оскарження судових рішень цією особою не допускається.

2.3. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Загальні правила щодо меж розгляду справи судом касаційної Інстанції сформульовано у статтях 320 та 333 ЦПК і полягають в такому: 1) суд касаційної інстанції перевіряє лише законність судових рішень, тобто правильність застосування норм матеріального і процесуального права; 2) перевірка законності судових рішень здійснюється в межах доводів касаційної скарги (касаційного подання прокурора) і позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції; 3) перевірка законності судових рішень проводиться лише на підставі наявних у справі матеріалів; 4) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірнісгь того чи іншого доказу, або перевагу одних доказів над іншими; 5) суд касаційної інстанції нових доказів не досліджує.

2.4. Передача справи на касаційний розгляд складу судової палати, процесуальний порядок розгляду справи та прийняття рішення судом касаційної інстанції

Відповідно до вимог ст.328 ЦПК справа обов'язково переглядається складом Судової палати, якщо: наведені у скарзі (поданні прокурора) доводи містять ознаки неправильного застосування судом норм процесуального права, що тягне скасування ухваленого рішення; в касаційному провадженні знаходиться справа аналогічного характеру; суд допустив інше застосування закону, ніж касаційна інстанція при розгляді справи аналогічного характеру; справа у першій інстанції розглянута апеляційним судом.

Крім зазначених підстав справа може бути передана на розгляд усього складу Судової палати, якщо оскаржуване рішення мас важливе значення для забезпечення однакового застосування закону судами України, а також якщо наведені у скарзі доводи дають підстави для висновку, що неправильне застосування судами норм матеріального або процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

На стадії допуску справи до касаційного розгляду питання про її передачу на розгляд складу Судової палати вирішується судом у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі (ст.329 ЦПК).

У випадку, якщо колегія суддів дійде висновку про відсутність підстав для перегляду ухвалених у справі рішень, нею постановляється ухвала про відмову в задоволенні скарги (подання). При цьому закон не вимагає наведення детального обґрунтування прийнятої колегією суддів ухвали. Ухвала підписується всім складом суддів колегії та оскарженню не підлягає, а справа повертається до суду першої інстанції.

На перший погляд, нічого протиправного у встановленні такого порядку не вбачається. Але якщо подивитися на цей порядок крізь призму положень ст. 129 Конституції України та ст.319 ЦПК, які, відповідно, визначають основні засади судочинства та право особи на касаційний перегляд справи, то можна побачити наступне.

По-перше, ч.2 ст.329 ЦПК встановлює додаткову умову для реалізації учасником судового розгляду свого права на касаційний перегляд справи. Такою умовою є наявність згоди на передачу матеріалів справи та самої скарги на розгляд судової палати принаймні одного з трьох суддів, які вирішують це питання. Тому можливість реалізації учасником судового процесу права на касаційний розгляд справи ставиться у пряму залежність не від волі учасників судового процесу, а від волі самих