КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“СУДОВІ ВИТРАТИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ”

План

1. Вступ | 3

2. Розділ І. Поняття, види і значення судових витрат | 4

3.Розділ II. Відшкодування витрат особи, що беруть участь у кримінальному процесі | 8

4. Розділ III. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину і надання юридичної допомоги адвоката | 12

5. Розділ ІV. Відшкодування судових та інших витрат при поставленні вироку | 15

6. Розділ V. Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, слідства, суду, прокуратури | 18

7.Розділ VI. Забезпечення відшкодування шкоди як умова зупинення кримінальної справи в стадії попереднього розслідування | 21

8. Висновок | 24

9. Перелік використаної літератури | 25

Вступ

У даній роботі буде розглянуто питання, що стосується здійснення правоохоронними органами судових та інших витрат при провадженні у кримінальних справах, відшкодування витрат, що понесені особами, котрі беруть участь у кримінальному судочинстві, компенсації витрат держави та її органів, здійснених у кримінальному процесі.

Ці питання є достатньо актуальними, оскільки у процесі розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ усіма учасниками несуться досить значні майнові витрати. Тому важливим є питання формування і законодавчого закріплення ефективного механізму, що забезпечив би економічну основу правоохоронної діяльності держави та її органів, звільнив би осіб, що залучаються до кримінального процесу в якості свідків, потерпілих, представників, експертів, спеціалістів, перекладачів, понятих від зайвих витрат за їхній власний рахунок, вирішував би інші питання економічного характеру, що виникають при провадженні у кримінальних справах.

Адже в сьогоднішніх умовах, коли росте роль і вартість наукових експертних досліджень у кримінальному процесі, обов'язковий характер носить забезпечення права підозрюваних, обвинувачених, підсудних на правовий захист та забезпечення права користуватись мовою, якою добре володіє особа, зростають витрати осіб, що в обов'язковому порядку викликаються до органів слідства і суду, держава та її органи не можуть узяти на себе усі витрати, що мають місце у кримінальному процесі.

Розділ І. Поняття, види і значення судових витрат

Судові витрати - витрати на кримінально-процесуальне провадження, відшкодування яких покладається на певних учасників процесу.

Відповідно до ст. 91 Кримінально-процесуального Кодексу України, до судових витрат відносяться:

1. Суми, що видані або підлягають видачі свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2. Суми, витрачені на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3. Інші витрати, що їх зробили органи дізнання, попереднього слідства і суд у даній справі. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" від 7 липня 1995 р. № 11 сюди відносяться витрати, пов'язані з збиранням і дослідженням доказів у справі, а саме: на відшкодування вартості речей, зіпсованих або знищених при відтворення обстановки і обставин події або проведення експертизи; на оплату особам, які запрошуються для проведення впізнання (крім обвинувачених і підозрюваних); на оплату робіт по ексгумації трупа. Таким чином, даний перелік витрат є невичерпним.

Крім того, кримінально-процесуальне законодавство передбачає й інші види витрат, що хоч і не відносяться до судових витрат, але також підлягають відшкодуванню в кримінальному процесі:

1. Витрати по оплаті юридичної допомоги. Відповідно до ч.6 ст. 93 КПК, якщо оплата праці захисника проводилась за рахунок держави, відшкодування витрат державі може бути покладено на засудженого. Але відповідно до абз. З п.9 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, витрати по оплаті юридичної допомоги, а також їх відшкодування регулюється законодавством окремо.

2. Відповідно витрати на стаціонарне лікування особи, що потерпіла внаслідок скоєння злочину. У ч. 1 ст. 93-1 КПК передбачено, що такі кошти стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора. Якщо ж цивільний позов у кримінальній справі не заявлено, то суд при постановленні вироку вправі з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування цих витрат.

У кримінально-процесуальному законодавстві велика увага приділяється саме питанням відшкодування майнових витрат при здійсненні кримінального судочинства. Так, відносно до ч. 1 ст. 29 КПК орган дізнання, слідчий, прокурор, суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення цивільного позову, якщо є відомості про завдання злочином матеріальної шкоди чи понесенням лікувальним закладом витрат на лікування потерпілого.

Слід підкреслити, що в даній роботі не розглядаються питання заявлення цивільного позову в кримінальній справі для відшкодування матеріальної шкоди від злочину. Мова йде про відшкодування витрат, котре прямо передбачене кримінально-процесуальним законодавством і підлягає сплаті по кожній конкретній справі.

У п. 4 ст 64 КПК до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі відносяться і питання про характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також, що важливо, розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, таким чином, є усі підстави розглядати витрати на лікування потерпілого, що підлягають відшкодуванню саме в кримінальному процесі, поряд з витратами, що прямо віднесені ст. 91 КПК до судових витрат.

Суддя одноособове чи суд у розпорядчому засіданні при відданні обвинуваченого до суду обов'язково повинні вирішити і питання про вжиття заходів для забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, а також витрат на стаціонарне лікування потерпілого (п. 9 ст. 242 КПК).

При постановленні вироку, відповідно до п. 12 ст. 324 КПК, суд, серед інших питань, також повинен вирішити і питання про розмір судових витрат, а також осіб, на яких повинні бути покладені судові витрати.

Якщо питання про судові витрати