Яке значення судових і інших витрат у кримінальному процесі? Насамперед, звичайно, компенсувати витрати органів держави, що здійснені у кримінальному процесі. Адже враховуючи велику кількість злочинів, що вчиняється, і обов'язковість здійснення певних витрат у кожному кримінальному процесі веде до великих майнових втрат держави. І частково компенсація цих втрат здійснюється саме через інститути судових витрат у кримінальному процесі.

На думку М. Й. Коршанського, в кримінальному (і кримінальне -процесуальному) законодавстві спеціальних норм про захист і відновлення порушених прав потерпілого, про повне відшкодування шкоди, заподіяної злочином поряд з дуже вигідною системою уточнень, що звільняє злочинця від обов'язку сплатити всі витрати на провадження пошуку, слідства, суду та виконання вироку, з урахування великої латентності злочинів, невеликих відсотків викриття злочинів - все це робить злочинну діяльність дуже вигідною, занадто прибутковою.

Якщо звернутись до чинного КПК, то не підлягають відшкодуванню і не включаються до судових витрат середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою свідків, потерпілих, законних представників потерпілих, експертів, спеціалістів, понятих за викликом. У тому числі і у випадках, коли така діяльність вказаних осіб не входить до кола їх трудових обов'язків. Таким чином, такого роду витрати у кримінальному процесі здійснюються не за рахунок винної особи, а зарахунок інших осіб. Існує і ряд інших витрат, що здійснюються потерпілими, їх представниками, державними органами у кримінальному процесі і котрі не підлягають відшкодуванню винними особами.

В цілому, можна погодитись з М.Й. Коршанськом тому, що принцип повного відшкодування шкоди, заподіяної злочином, найбільшою мірою відповідає законодавству правового суспільства, а також з пропозицією про внесення в законодавство України норми про те, що незалежно від міри та виду призначеного судом покарання, особа, що заподіяла злочином шкоду, зобов'язана відшкодувати заподіяну цим злочином шкоду в повному обсязі, а також всі витрати на проведення дізнання, слідства і суду.

Тут можливі заперечення про те, що кримінальний процес значно "подорожчає" для винних осіб. Але слід пам'ятати, що вчинення злочину — це завжди суспільне аморальне, суспільне небезпечне явище, з котрим потрібно рішуче боротися, в тому числі і роблять його економічно вигідним, з одного боку, і звільняючи усіх інших суб'єктів від витрат на боротьбу із злочинністю.

Розділ II. Відшкодування витрат особам, що беруть участь у кримінальному процесі

Питання обчислення судових витрат регулюються чинним Кримінально-процесуальним кодексом України (ст.ст. 91-93-1), Законом України "Про судове експертизу" (1994р.), "Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат на виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" (надалі - Інструкція), що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1.07 1996р. №710, а також деякими іншими нормативно-правовими актами. Крім того, 7-го липня 1995р. Пленумом Верховного Суду України було видано постанову № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину та судових витрат".

Відповідно до ст 92 КПК України, свідки, потерпілі, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і до суду. Слід підкреслити, що, відповідно до вказаної статті, право на відшкодування витрат мають не будь-які представники потерпілих, а саме законні представники.

Відповідно до п. 11 ст. 32 КПК, до законних представників відносяться: батьки, опікуни, піклувальники даної особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких вона перебуває.

Вказані особи мають право на відшкодування вартості проїзду до місця виклику і назад, до місця постійного проживання, витрати по найму жилого приміщення, добових, якщо місце проживання викликаної особи знаходиться в іншому населеному пункті.11 Міхеєнко М.М. та ін. Кримінальний процес України - К.: 1998р. -с. 78

Відповідно до ч.2 ст. 92 КПК, переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений в зв'язку з явкою за викликом. Але особам, які не є робітниками або службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять.

Слід також згадати, що суми, що виплачуються перекладачам, хоч і включаються до складу судових витрат, але приймаються на рахунок держави і не покладаються на засуджених (ч.І ст.93 КПК).

Експертам, спеціалістам та перекладачам, що виконують функції не в порядку службового завдання, за виконану роботу виплачується також винагорода.

Сума винагороди, що сплачується за відрив від занять, виплачується з урахуванням характеру занять в межах від 20 до 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Витрати ж, пов'язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відрядних працівників (п.4 Інструкції).

Розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функції в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання в межах від 3 до 5 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян за годину роботи. У разі проведення експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Відповідно до п. 6 Інструкції, перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди: –

за письмові переклади - від 100