до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тисяч друкованих (рукописних) знаків);–
за усні переклади - від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.
Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.
Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військовослужбовцями, які викликаються до органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Особисто військовослужбовцям витрати не відшкодовуються (п.10 Інструкції).
Відповідно до ст.15 Закону України "Про судову експертизу" і п. 11 Інструкції науково-дослідні судової експертизи проводяться судову експертизу за рахунок замовника, експертизи спеціалізованих і відомчих установ - за рахунок бюджетних коштів.
Вартість проведеної експертизи, а також досліджень, що призначаються за кримінальною справою, визначається за домовленістю між установою і замовником і складається із собівартості проведеної роботи (заробітна плата, оплата відрядження, вартість матеріалів, накладні витрати), а також рентабельності у межах 25 відсотків собівартості. Сума на оплату робіт обчислюється у порядку, встановленому договором між сторонами та на підставі встановлених науково-дослідною установою рахунків.
У разі виклику працівника до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи до суду для виконання функцій, передбачених статтями 128-1 КПК "Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій"; 270-1 КПК "Участь спеціаліста у судовому розгляді" установі відшкодовується сума заробітної плати працівника за час виконання зазначених функцій і сума оплати відрядження (п. 13 Інструкції).
Слід підкреслити, що до судових витрат не вимагаються суми, які виплачуються експерту, спеціалісту і перекладачу за виконання ними обов'язків у слідчих органах і органах дізнання у порядку службового завдання.
Інші витрати, що несуться органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду при проведенні в справах і включаються до складу витрат (п.п.2,3 ст.91 КПК) - витрати на зберігання, пересилання і дослідження доказів вини підсудного, то вони обчислюються виходячи з фактичних витрат, понесених цими органами, а також договорів з залученими організаціями та відповідно до встановлених цими організаціями рахунків. До таких витрат відносяться, зокрема, і витрати на проведення науково-дослідними установами експертизи, про що вже говорилось раніше.
Відповідно до ч. 4 ст.92 КПК виплати відшкодувань свідкам, потерпілим, законним представникам потерпілих, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим провадиться з коштів органів дознання, попереднього слідства, суду, кошти для виплати особам, що викликаються, передбачені кошторисами відповідних органів на зазначені цілі (п.7 Інструкції).
Стягнення з засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим (абз. 4 п.И Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат").
Остаточно розмір судових витрат визначається судом в межах обвинувачення, яке визнано ним доведеним.
Розділ III. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого і надання юридичної допомоги адвоката
Відповідно до чинного КПК України, витрати на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину, і витрати на оплату праці адвоката не відносяться до судових витрат, проте їх обов'язкове відшкодування прямо передбачене ст. ст. 93, 93-1 КПК, вони мають значення для провадження в кримінальній справі, обчислюються і відшкодовуються поряд з судовими витратами, тому вважаю необхідним розглянути порядок обчислення і відшкодування і цих витрат у кримінальному процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 93-1 КПК, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадків завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора.
Якщо позов не було пред'явлено, суд вправі з власної ініціативи при постановленні вироку вирішити питання про відшкодування цих витрат.
У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх проводиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних вище осіб.
У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставинами, передбаченими п. п. З, 4, 6 частини першої ст. 6, ст. ст. 7, 7-2, 8, 9, 10 КПК.
Більш детально дані правовідносини регулюються "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16. 07. 1993р. №545.
Відповідно до п. 2 "Порядку", сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визнається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування і кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки хворого або з інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого зі стаціонарного лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в