У разі постановлення виправдовувального вироку судові витрати приймаються на рахунок держави (п.12 Постанови Пленуму ВСУ "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат").

У справах неповнолітніх судові витрати можуть бути покладені в передбаченому законом випадку на їх батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників (ст. ст. 446, 447 ЦК).

Питання про судові витрати має бути вирішено у вироку суду. Це передбачено п. 11 ч. 1 ст. 324 КПК, ч. ч. 1, 13 ст. 335 КПК. Якщо це питання не було вирішено при постановленні вироку, воно має бути вирішено судом, що постановив вирок, у порядку ст.409 КПК (при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироку).

Відповідно до ч. 6 ст. 93 КПК, на засудженого може бути покладено відшкодування витрат держави на оплату праці захисника по наданню юридичної допомоги у випадках, передбачених ч. 4 ст. 47 КПК. Це має місце у випадку, коли адвокат брав участь у справі за призначенням, при визнанні підсудного винним у вчиненні злочину і за відсутності підстав для звільнення його від плати за юридичну допомогу. Якщо ж обвинувальний відмовився від допомоги адвоката, а слідчий органи, прокурор чи суд все ж визнали участь адвоката, в справі обов'язковою (ч.3 ст.46 КПК), із засудженого не можуть стягуватися кошти для оплати праці адвоката на його захист.

Розділ V. Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, слідства, суду, прокуратури

Порядок відшкодування шкоди, яка була завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду регулюється законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до даного закону України, підлягає відшкодування шкода, яка завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежуються права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у ч. 1, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні

злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 ч. 1 ст. 2; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі грошові, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадяном; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Майно, зазначене в пункті 2 ст. З ЗУ повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, які воно передано безоплатно.

Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується, виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

Розділ VI. Забезпечення відшкодування шкоди, як умова зупинення кримінальної справи в стадії попереднього розслідування

Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч.3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійснення поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об'єктивної істини. Важливе місце в системі предмета доказування займає характер та розмір завданої злочином шкоди (п. 4 ст. 64 КПК України). Встановлення наслідків злочинної діяльності