КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Обставини, що обтяжують

кримінальну відповідальність

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………......………3

Розділ 1. Загальні засади призначення покарання………………………..........5

Розділ 2. Поняття, система та застосування обставин, що обтяжують відповідальність……………………………………………………………..…..10

Розділ 3. Окремі види обставин, які обтяжують кримінальне покарання..….15

3.1. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів……....15

3.2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч2 або

ч3 ст.28)…………………………………………………………………..17

3.4. Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної

ворожнечі або розбрату…………………………………………………22

3.5. Тяжкі наслідки, завдані злочином…………………………………23

3.6. Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або

особи, що перебуває у безпорадному стані…………………………...24

3.7. Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного

перебувала у стані вагітності…………………………………………..24

3.8. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній,

службовій чи іншій залежності від винного………………………….25

3.9. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що

страждає психічним захворюванням чи недоумством…………...…..26

3.10. Вчинення злочину з особливою жорстокістю…………………..27

3.11. Вчинення злочину з використанням умов воєнного або

надзвичайного стану, інших надзвичайних подій………………….....28

3.12. Вчинення злочину загально небезпечним способом……………29

3.13. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного

сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або

інших одурманюючих засобів…………………………………….…...30

Висновки…………………………………………………………………….......32

Список використаних джерел………………………………………………….36

ВСТУП

Кримінальна відповідальність – адресна категорія, яка полягає в накладанні на особу державою чи суспільством або прийняттю особою на себе самостійно обов’язку, при порушенні кримінально – правових норм, дати відповідь за свою поведінку компетентним органам і вжити примусові заходи (покарання), адекватні ступеню суспільної небезпечності вчиненого правопорушення.

Вирішення питання про організацію покарання залежить не лише від побудови самої системи покарань, а головним чином від того, за яких умов державного життя, духовних і матеріальних сил народу і держави здійснюється організація каральної діяльності та під впливом яких факторів перебуває державна влада, що організує і проводить таку діяльність.

На сучасному етапі розвитку незалежної України в основу загальних засад призначення покарання покладені принципи гуманізму, індивідуальності, адекватності відповідальності конкретному злочинному діянню. Разом з цим, законодавством передбачена необхідність врахування рівня суспільної небезпеки конкретного злочинного діяння в сукупності з рівнем суспільної небезпеки особи, яка вчинила це діяння. Це реалізується, зокрема, через урахування законодавчо закріпленого вичерпного переліку обставин, які обтяжують покарання. Саме ці обтяжуючі обставини виступають предметом дослідження даної курсової роботи.

Глибоке та всебічне вивчення обставин, які обтяжують кримінальну відповідальність становить мету дослідження цієї роботи.

Новизна досліджуваної теми полягає у тому, що, незважаючи на закритий перелік обтяжуючих обставин та заборону їх розширеного тлумачення, в житті людини завжди виникатимуть нестандартні ситуації, які потребуватимуть нового підходу до визначення їх кримінально – правового значення.

Відповідно, були сформульовані і основні завдання роботи:

визначити загальні правила призначення покарання;

з’ясувати юридичну природу обставин, які обтяжують відповідальність;

співвіднести призначене судом кримінальне покарання із наявністю у справі обставин, які його обтяжують.

При написанні цієї курсової роботи були використані праці з питань теорії кримінального права П.Л.Фріса, С.С.Яценка, М.І.Бажанова та інших науковців в даній галузі.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Після того, як у ході судового розгляду кримінальної справи буде доведено, що в діянні підсудного є конкретний склад злочину, і дано правильну відповідно до закону кваліфікацію такого злочину, суд, за загальним правилом, має вирішити питання про вид та розмір покарання винного.

Призначення покарання фактично є підсумком всієї діяльності по кримінальній справі, яка здійснювалась тривалий час працівниками органів досудового слідства та суду. При цьому суд, зважаючи на всі зібрані по справі докази, з урахуванням всіх обставин, які характеризують вчинений злочин та особу винного, обирає покарання, яке повинно бути адекватним ступеню суспільної небезпеки діяння та особи, що його вчинила. [17, с.311]

Отже виходячи з цього, суд призначає покарання на підставі відповідних засад, які його визначають. Такі загальні засади спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання. Вони являють собою систему найбільш істотних правил і критеріїв, що визначають порядок і межі діяльності суду при призначенні покарання. Ці засади закріплені у ст.65 КК України.

Частина перша цієї статті визначає три основні засади, якими повинен керуватись суд при обранні покарання.

“Суд призначає покарання:

у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання”.

Поняття цих засад призначення покарання стало загальноприйнятим і в науці кримінального права.

Розглянемо ці засади конкретніше:

1. Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Вибір і призначення судом покарання залежить від виду санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Коли санкція є відносно визначеною, тобто такою, що передбачає один вид основного покарання і його нижню та верхню межі, то суд обирає це покарання саме в цих межах. Це загальне правило, яке тим не менше потребує деякого тлумачення. У ряді випадків у санкціях норм Особливої частини КК визначена лише верхня межа покарання (див., н – д, санкцію ст.323 ч.2 “Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу”, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років). У цьому випадку нижньою межею є межа, встановлена ст.63, - один місяць.

Чинне кримінальне законодавство знає два випадки, коли суд правомочний вийти за ці межі. Вони містяться у частинах 3 і 4 ст.65, згідно з якими інше покарання, ніж передбачене санкцією відповідної норми Особливої частини КК, може бути призначене: 1)