Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під завуальованими приводами, які маскують собою справжню позицію стосовно тих чи інших громадян.

Встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян передбачає встановлення, у т.ч. нормативно-правовими актами чи рішеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, у правому захисті, у вирішенні житлових та інших питань тощо.

Кваліфікованими видами даного злочину є дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами; вчинені службовою особою. А особливо кваліфікованими – дії, вчинені організованою групою, які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під насильством слід розуміти лише фізичне насильство.

Обман полягає у повідомленні завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванню певних обставин з метою створити неправильне уявлення про них.

Під загибеллю людей необхідно розуміти загибель двох або більше людей, у т.ч. в результаті доведення їх до самогубства в наслідок систематичного цькування на національному, расовому та релігійному грунті або в результаті неправомірного обмеження прав чи встановлення привілеїв, а під іншими тяжкими наслідками - смерть одного потерпілого, заподіяння одному, двом чи більше потерпілим необережного тілесного ушкодження, необережне зруйнування чи пошкодження предметів, які мають важливе історичне чи культурне значення, заподіяння великої матеріальної шкоди, виникнення масових заворушень, розрив дипломатичних стосунків з іншою державою тощо.

При цьому не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб’єкт злочину і потерпілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.

3.4 Вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку.

При характеристиці даної обтяжуючої обставини варто, насамперед, зазначити, що під поняттям “потерпілий” мається на увазі фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну шкоду і яка визнана потерпілим постановою органу дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду. У справах про злочини, внаслідок яких настала смерть потерпілого, права потерпілого мають його близькі родичі, які в установленому порядку визнані потерпілими. Не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які, у разі заподіяння їм майнової шкоди, визнаються цивільними позивачами[4 с.121].

Під службовим обов’язком розуміється виконання особою функцій, покладених на неї нормами права та посадових інструкцій, які відзначаються коло службових повноважень.

Громадський обов’язок полягає у здійсненні постійних або тимчасових повноважень, покладених на особу формальним колективом ( трудовим колективом, громадською організацією, політичною партією тощо). У коло цих обов’язків входить і добровільне прийняття на себе особою повноважень, передбачених нормами права, виконання яких залежить від суб’єктивного вибору лінії поведінки (наприклад, реалізації права на необхідну оборону від злочинного посягання на життя іншої особи, інформування компетентних органів про готування до злочину тощо).

Вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового чи громадського обов’язку означає вчинення його винним з метою перешкодити правомірній діяльності потерпілого у зв’язку з виконанням ним свого службового чи громадського обов’язку, а так само з мотиву помсти за таку діяльність незалежно від часу, що пройшов з моменту виконання потерпілим своїх обов’язків до вчинення винним злочину. Звичайно, все це суттєво підвищує рівень суспільної небезпеки вчинених злочинів і визначає необхідність врахування її судом як обтяжуючої обставини.

У тих випадках, коли злочин було спрямовано проти родичів чи близьких потерпілого у зв’язку з виконанням ним службового чи громадського обов’язку, це також визнається обставиною, яка обтяжує покарання.

3.5 Тяжкі наслідки, завданні злочином.

Тяжкі наслідки, завдані злочином, визначаються у кожному конкретному випадку окремо. Як правило, вони притаманні тяжким та особливо тяжким злочинам.

У п.5 ст.67 під тяжкими наслідками мають на увазі ті, суспільно небезпечні ( майнові, фізичні, моральні та інші) зміни в об’єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненям злочину, але виходять за межі його складу.

Визнання наслідків вчиненого злочину тяжкими віднесено до компетенції суду, за винятком тих випадків, де вони прямо зазначені у відповідних статтях Особливої частини КК (ч.3 ст.188,ч.2ст.423 та інші). З урахуванням конкретних обставин справи тяжкими наслідками можуть, зокрема, визнаватися: смерть одної чи декількох осіб; значна шкода здоров’ю людей ; майнова шкода у великому й особливо великому розмірах; масова загибель об’єктів рослинного чи тваринного світу або забруднення довкілля, технологічна чи екологічна катастрофа; істотне порушення прав людей.

До тяжких наслідків, завданих злочином, як правило, належать так звані обставини другого плану – ті, які безпосередньо не охоплювались умислом винного, але настання яких повинно було ним усвідомлюватися. Суд, визначаючи покарання, має враховувати не лише ті тяжкі наслідки, які настали безпосередньо від діяння злочинця, а й всі похідні наслідки, які охоплювались або могли охоплюватися його передбаченням. Наприклад, якщо винний при виникненні злочину привів у дію руйнівну силу вогню, води або енергії, то він мусить відповідати за всі наслідки, які сталися від дії таких сил, якщо він передбачив або міг їх передбачити [18,с.222].

3.6 Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває у безпорадному стані , має місце тоді, коли потерпілими є лише перелічені особи.

Малолітніми вважаються особи, які не досягли на момент вчинення злочину 14-річного віку.

Під особою похилого віку розуміється чоловік віком понад 60 років і жінка віком понад 55 років.

Але на можливість усвідомлення винними відповідного вікового стану особи