Безпорадний стан – це обумовлений об’єктивними та суб’єктивними факторами стан особи, в якому вона не може чинити опір злочинцеві або уникнути злочинного посягання. В основу розуміння даного поняття може бути покладено вироблене судовою практикою поняття безпорадного стану при зґвалтуванні – фізичний чи психологічний стан потерпілої (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний її стан тощо), за якого вона не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла вчинити опір насильнику.

Вчинення даного виду злочину є обтяжуючою обставиною, оскільки ці специфічні властивості потерпілого значною мірою полегшують вчинення злочину, а їх використання свідчить про підвищену суспільну небезпеку як самого злочину, так і особи винного.

Особа, яка скоїла вказаний злочин, є дуже аморальною і жорстокою людиною [5,с.138].

3.7. Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, передбачає усвідомлення винним цього факту до початку або в ході вчинення злочину.

Поняття вагітності у медичній науці розглядаються як фізіологічний процес, під час якого в організмі жінки із заплідненої яйцеклітини розвивається плід, здатний до внутрішньоутробного життя. Цей процес має певний негативний вплив на психіку жінки, викликаючи у неї роздратування, неврівноваженість, надмірну збудженість, гарячковість, що знижує можливості самоконтролю за власною поведінкою.

Дана обтяжуюча обставина знайшла своє відображення уже в КК України 2001р. Підвищена небезпека такого злочину пов’язана з тим, що під загрозу ставиться життя та здоров’я не тільки матері , а й ненародженої ще людини. Крім того, перебуваючи в стані вагітності, жінка, як правило, не буде чинити серйозного опору.

Можна також вказати, що зазначена обставина вкрай негативно характеризує особу винного – він демонстративно порушує одну із традиційних норм загальнолюдської моралі: жінка , що несе в собі нове життя перебуває під особливою охороною суспільства та держави.

3.8. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній службовій чи іншій залежності від винного.

У даному випадку ступінь суспільної небезпеки злочину підвищується тому, що у його вчиненні певну роль відіграє залежний від винного стан потерпілого. Винний використовує своє службове становище для вчинення злочину відносно потерпілого.

Визначимось із основними поняттями.

Матеріальна залежність - це таке становище потерпілого, при якому він повністю або частково перебуває на утриманні винного, або має перед ним зобов’язання майнового характеру. До числа цих осіб можуть належать батьки, опікуни, кредитори, спадкоємці та інші особи, які забезпечують потерпілого житлом, одягом, грошима, або надали йому майно чи вигоди майнового характеру.

Службовою є залежність потерпілого від іншої особи у силу підпорядкованості або підконтрольності їй за посадою чи виконуваною роботою, що ґрунтується на побоюванні негативної оцінки його службової діяльності, бути звільненим з роботи, пониження в посаді, позбавлення премії тощо, або на його очікувані підвищення в посаді, матеріальної чи іншої винагороди.

Інша залежність – будь – яка інша, крім зазначеної вище, залежність потерпілого від винного. Така залежність може бути обумовлена родинними, партійними, релігійними або іншими відносинами.

Водночас факт залежності може визначатись і іншими показниками, наприклад, наявністю у винного компрометуючих особу даних [17, с.320].

Якщо ж факт перебування потерпілого в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного не пов'язаний з характером вчиненого останнім злочину (наприклад, чоловік з ревнощів спричинив дружині умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), суд в порядку ч.2 ст.67 має право не визнати цей факт обставиною, що обтяжує покарання.

3.9. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством передбачає використання для вчинення злочину двох видів осіб: малолітніх і осіб, які страждають на психічні захворювання чи недоумство. Використання таких осіб для здійснення злочину здійснюється з прямим умислом.

Ступінь суспільної небезпеки злочину в цьому разі підвищується, оскільки:

як правило значно полегшується його вчинення;

вчинення злочину може супроводжуватися посяганням на нормальний розвиток малолітнього;

може мати місце неконтрольований розвиток подій – зокрема, спричинення малолітнім чи особою, що страждає психічним захворюванням чи недоумством, більш тяжких наслідків, ніж ті, які охоплювались умислом винного.

Малолітні – особи, які не досягли на момент вчинення злочину 14 – річного віку.

Хронічне психічне захворювання – це розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. В окремих випадках спостерігаються періоди тимчасового покращення стану хворого, так звані ремісії, але це не означає видужання. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.

Тимчасовий розлад психічної діяльності – це психологічне захворювання, що розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і, як правило, закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, хворобливий стан внаслідок важкого психологічного потрясіння).

Недоумство (олігофренія) – це стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок якогось психічного захворювання). Розрізняють три ступені недоумства: легкий (дебільність), середній (імбецильність) і глибокий, тяжкий ступінь розумової недорозвиненості (ідіотія).

Варто також зазначити, що вказана у цьому пункті обставина перш за все схоплює випадки посереднього спричинення, коли для досягнення злочинного наслідку винний використовує осіб, які за своїми характеристиками не можуть бути визнані суб’єктами злочину.

П.Л.Фріс зазначає, що у випадку використання в злочинній діяльності особи, яка не досягла віку кримінальної