У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Курсова робота - Державна зрада
14
України іних злочинів, наприклад дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча, посягання на життя представника іноземної держави, диверсії, пропаганди війни, організації масових заворушень, створення не передбачених законом воєнізованих формувань, потребує додаткової кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини Кримінального Кодексу України.

Змова винного з іншою особою про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або про захоплення державної влади кваліфікується за ч. 1 ст.109, проте змова громадянина України з представником іноземної держави чи іноземної організації, змістом якої є отримане першим від другого завдання вчинити такі дії кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і ч. 1 ст. 111.

Іноземна держава – це будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи визнана вона Україною як суверенна і чи має Україна з нею дипломатичні відносини.

Іноземна організація – це будь-яка державна чи недержавна установа, підприємство, обєднання, орган іншої країни, крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна. Іноземною організацією є також військова,політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка.

Представник іноземної держави або іноземної організації – це особа, яка уповноважена виражати інтереси тієї чи іншої іноземної держави та діє від імені або представляє її за спеціальним повноваженням, у т. ч. теємним. До представників іноземних держав слід відносити, зокрема: глав та членів дипломатичних представництв, консульських установ, осіб, що включені до парламентських і урядових делегацій іноземних держав як їх члени, та знаходяться на території України з офіційними чи неофіційними дорученнями. Не має значення, представляє особа державу, яка визнана чи не визнана Україною як суверенна, або організацію, яка є законною чи незаконною.

IV.Суб’єкт злочину. Згідно і з законодавством України,а саме з Кримінальним Кодексом України суб’єкт злочину є одним із елементів складу злочину,без якого не може настати кримінальна відповідальність. Тобто особа може нести кримінальну відповідальність,за вчинений нею злочин,якщо вона: 1)фізичною особою,тобто людиною; 2) є осудною; 3)досягла віку,з якого може настати кримінальна відповідальність.Також Українським законодавством відмічено,що суб’єктом злочину не можуть бути юридичні особи.

Суб’єктом злочину може бути лише осудна особа,тобто яка під час вчинення діяння,передбаченого Кримінальним Кодексом України,могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.Неосудні особи позбавлені такої здатності і тому не можуть бути суб’єктами злочину.

Навіть у психічно здорової людини зазначена здатність свідомості і волі виникає лише при досягненні певного віку.Саме тому Кримінальний Кодекс встановлює конкретний вік з якого особа може бути пртягнута до кримінальної відповідальності.Кримінальній відповідальності підлягають особи,яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. До цих злочинів відноситься також і Державна зрада це передбачено у статті 22 Кримінального Кодексу України.Також вік з якого настає кримінальна відповідальність вказано устатті 111 К К.

Суб’єкт злочину це-конкретна особа,якій притаманні певні соціальні властивості,їх сукупність утворює індивідуальний образ людини, що охоплюється поняттям <особа яка вчинила злочин> .З поняттям “особа злочинця” повязано багато положень Кримінального Кодексу. Вимога враховувати особу винного є однією їз загальних засад прзначення покарання (ст.65). Окремі властивості особи,яка вчинила злочин, відображені упереліку обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання (статті 66, 67). Дані про особу мають також юридичне значення для вирішення інших кримінально-правових питань. Проте на відміну від ознак суб’єкта злочину, інші дані про особу перебувають за межами складу злочину, а тому не можуть бути покладені в обгрунтування кримінальної відповідальності.

Якщо під час провадження у справі буде встановлено, що особа, яка обвинувачується у державній зраді, має крім українського, ще й громадянство іншої держави, слід виходити із того, що набуття нею іноземного громадянства виключає її із числа громадян України. Тому вчинені нею шпигунські дії слід кваліфікувати за ст. 114.

Факт виїзду громадянина України з України навіть для постійного проживання в іншій країні що не виключає його із сфери відносин з українською державою. Тому, наприклад, передача такою особою представникам іноземної держави відомостей, що становлять державну таємницю, кваліфікується за ст. 111.

Питання про притягнення до відповідальності за статтями 27 і 111 як організаторів, підбурювачів чи пособників державної зради представників іноземної держави чи іноземної організації звичайно постає тільки у тому випадку, коли законодавство України і міжнародні договори не виключають можливості їх підсудності у кримінальних справах судам України у звязку з дипломатичною недоторканістю або іншими підставами.

Якщо зраджує державі службова особа, використовуючи при цьому владу чи службове становище, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 111 і 364, а якщо вона це робить за хабар, то додатково за ст. 368

 

V. Суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона - це внутрiшня сторона злочину. Вона характеризуеться тими психiчними, тобто внутрiшнiми процесами, якi вiдбуваються в свiдомостi суб’єкта, характеризують його волю i якi проявляються в самому злочинному дiяннi (у вiдношенi до того дiяння яке особою вчинено).[10;с.46]

Суб’єктивна столорона характеризуеться такими ознаками як вина, мотив, i мета вчинення злочину.

Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують суб’єктивну сторону е необхiдною умовою правильноi квалiфiкацii злочину, визначення ступеню суспiльноi небезпеки дiяння i особи, що вчинила це дiяння, а також iндивiдуалiзацiявiдповiдальностi.

Вина - основна i обов’язкова ознака субективноi сторони будь-якого злочину, кримiнальнiй вiдповiдальностi покаранню пiдлягає тiльки особа, що є винною у вчиненнi злочину, тобто така, що умисно або з необережностi вчинила передбачене кримiнальним законом суспiльно-небезпечне дiяння.

В кримiнальному законi вiдсутне загальне визначення поняття


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7