і спеціальні [ст. 196 №57]. Покарання залежно від тривалості виявленого впливу на засудженого поділяються: на строкові, що передбачають мінімальний і максимальний строки, на які вони можуть бути призначені; разові (громадська догана, штраф, конфіскація майна); з невизначеним строком дії (позбавлення батьківських прав). Відповідно до ч. 2 ст. 38 КК поновлення у батьківських правах можливе лише у порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України.
За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, яке, за загальним правилом, передбачене в санкції статі Особливості частини Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань.
ВИДИ ПОКАРАНЬ
2.1. Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей. Загальні засади призначення кримінального покарання у вигляді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК. Штраф застосовується як основне або додаткове покарання. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини кримінального кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Штраф призначається як основне покарання у випадках, коли ця міра покарання передбачена санкцією відповідальної статті Кримінального кодексу. Як основне покарання штраф може бути призначений також у порядку заміни виправних робіт особам, визнаним непрацездатними, та особами, які стали непрацездатними після винесення вироку, а також заміни покарання більш м'яким, якщо в останньому випадку санкція статті, за якою засуджено винного, серед основних мір покарання передбачає ще й штраф. Якщо санкція статті Кримінального кодексу не передбачає штрафу, він може бути призначений як основне покарання лише в порядку переходу до більш м'якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК.
Як додаткова міра покарання штраф призначається тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.
Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу визначаються главою з Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не пов’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року № 7193-Х. Підставою виконання штрафу є вирку суду, що набрав законної сили.
Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції.
Суд, який постановив вирок, пропонує засудженому добровільно сплатити суму штрафу в місячний строк і попереджає його, що в разі несплати штрафу його буде стягнуто в примусовому порядку. У випадках, коли засуджений не в змозі сплатити штраф у цей строк, стягнення його може бути відстрочене або розстрочене, але не більше ніж на один рік з дня набрання вироком законної сили.
У разі несплати засудженим штрафу в установлений строк виконання цього покарання проводиться примусово в порядку і в строки, на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок.
Стягнення на майно засудженого проводиться шляхом накладання арешту, вилучення і продажу цього майна. Стягнення штрафу звертається на особисте майно засудженого, а також на його частку у спільній власності. Звернення стягнення на заробітну плату чи інший заробіток, пенсію або стипендію засудженого проводиться в разі відсутності в нього майна або недостатності цього майна для повного погашення штрафу. В цих випадках виконавчий документ направляється до відповідної організації для утримання із заробітку, пенсії, стипендії.
Стягнення на майно засудженого не звертається, якщо розмір стягнення не перевищує 20% місячної заробітної плати чи іншого доходу, на які за законом може бути звернене стягнення. При стягненні штрафу не може бути вилучене майно, що не підлягає конфіскації відповідно до переліку, який міститься у додатку до Кримінального кодексу України.
Арешт майна полягає у проведенні опису майна, оголошенні громадянину заборони розпоряджатися їм, передачі його на збереження.
Опис майна проводиться в присутності засудженого чи його представника і двох понятих. Понятим не можуть бути працівники суду, прокуратури й органів внутрішніх справ. У разі відсутності засудженого чи його представника опис проводиться в присутності кого-небудь з повнолітніх членів його родини, а при відсутності цих осіб – за участю уповноважених органа місцевого самоврядування. Майно піддається опису, тільки в такому розмірі, який необхідний для виконання вироку і витрат та його виконання.
У разі недостатності майна засудженого для повного виконання про штраф державний виконавець включає в опис майно із загальної власності засудженого з іншим фізичними та юридичними особами, і звертається в суд з поданням про визначення його частки в цьому майні.
Звертання стягнення на житлову будівлю, частину будівлі, незакінчену будівлю провадиться в останню чергу, якщо у засудженого відсутнє те чи інше майно, або його недостатньо для повної сплати штрафу.
Дійсна вартість будівлі визначається виходячи з продажних цін на аналогічну будівлю в даній місцевості.
Порядок реалізації майна з метою виконання вироку про штраф аналогічного порядку, встановленому для реалізації конфіскованого майна.
При звертанні стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію і на інші прирівняні до них платежі державний виконавець, направляючи виконавчий документ у відповідну організацію, зобов’язаний письмово вказати, в якому розмірі щомісяця повинні провадитися утримання з них до стягнення встановленої вироком суми. Утримані суми пропонується переводити на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Письмова вказівка підписується суддею і