Виконання покарання у вигляді штрафу як основного покарання або додаткового покарання проводиться державними виконавцями відділу державної виконавчої служби відповідного районного (міського) управління юстиції за місцем роботи засудженого або за місцем перебування його майна.

Виконання покарання у вигляді штрафу як додаткового покарання до позбавлення волі проводиться державними виконавцями відділу державної виконавчої служби районного (міського) управління юстиції за місцем проживання, або за місцем роботи засудженого чи місцем відбування засудженим основного покарання.

Для встановлення факту злісного ухилення від сплати штрафу необхідна наявність двох обставин: несплата штрафу в строк і умисне приховування засудженим своїх доходів і майна.

Приховування майна в даному випадку означає його фактичне переміщення в невідоме державному виконавцю місце, розтрату, відчуження, незаконну передачу іншим особам, а також знищення документів, що підтверджують право на майно.

Матеріалами, що свідчать про приховування засудженими його доходів і майна є: подання державного виконавця, пояснення засуджених і інших осіб, документи організації.

У разі неможливості сплати штраф суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років. Заміна штрафу позбавлення волі і позбавлення волі штрафом не допускаються

За свою правовою природою і наслідками штраф як міра кримінального покарання відрізняється від штрафу як міри адміністративного стягнення та громадського впливу. Призначений вироком суду за вчинений злочин, штраф тягне судимість. Судимість вважається погашеною, якщо засуджена до штрафу особа протягом року з дня відбуття покарання не вчинить нового злочину.

У відповідальності з ст. 54 КК України позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу можливе як додаткове покарання за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Вчинення таких злочинів ганьбить саме звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, тому закон надає суду право позбавити засудженого цього статусу.

У різних відомостях і службах виконавчої і судової влади для службових осіб встановлюються відповідні звання, ранги, чини і класи. Так, у Збройних Силах України, Службі безпеки України, прикордонних військах, внутрішніх військах, військах цивільної оборони України існують військові звання: капітан, підполковник, генерал-майор та ін. В органах внутрішніх справ України встановленні спеціальні звання: майор міліції, підполковник внутрішньої служби та ін. Спеціальні звання передбачені в Державній податковій службі України, а також у Митній службі України. Наприклад, інспектор податкової служби першого рангу, державний радник податкової служби та ін.

Законом України від 16.12.1993 р. “Про державну службу” встановлюються різні ранги залежно від тієї категорії, до якої віднесені посади, що обіймаються особою. Так, особам, що обіймають віднесені до першої категорії посади, може бути присвоєно 3,2 чи 1 ранг, а наприклад, до сьомої категорії – 15, 14 чи 13-й ранг. Ранги також встановлені в дипломатичній службі – Надзвичайні Повноважений Посол, радник першого класу, а ??? та ін.

Кваліфікаційні класи присвоюються суддям різних судів, у тому числі суддям господарських судів.

Кваліфікаційні класи присвоюються суддями різних судів, у тому числі суддями господарських судів, а також судовими експертам.

Кримінальний закон не передбачає право суду позбавляти засудженого наукових ступенів і звань, а також поясних звань і державних нагород.

Згідно з діючою редакцією ст. 54 КК, суд має повноваження, при наявності для того підстав, позбавити особу будь-якого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання знаходить конкретний вияв, принцип рівності всіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.

Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення військового або спеціального звання визначаються гл. 6 Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не пов’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового чи спеціального звання, надсилає копію вироку після набрання ним законної сили, органу, що присвоїв звання. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового або спеціального звання, орган що присвоїв це звання, вносить у встановленому порядку до відповідних документів запис про позбавлення засудженого звання і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов’язаних з цим званням, про що повідомляє суд.

2.3.

Кримінальне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, згідно зі ст. 55 КК, може бути призначено судом на строк від двох до п’яти років як основне або на строк від одного до п’яти років як додаткове покарання. Воно призначається також у випадках, коли за характером вчинених винним злочинів суд визнає неможливим збереження за них права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Позбавлення права обіймати певні посади полягає у звільненні засудженого на вказаний у вироку суду строк від посади, яку він займав під час вчинення злочину, і позбавлення його права обіймати аналогічні посади на нівхи підприємствах в установах, організаціях.

Позбавлення права займатися певною діяльністю – це заборона засудженому займатися тією діяльністю у зв’язку з якою ним вчинено злочин.

Як і кожне інше кримінальне покарання, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю встановлює певні право обмеження для засуджених. Але характер право обмежень у межах призначення цього виду покарання може бути різним.

Застосування даного покарання у вигляді заборони на здіснення непрофесійної діяльності передбачає право обмеження покарання