Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані виконувати встановлений порядок та умови відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з’являється за викликом до кримінально-виконавчої інспекції.

Надання засудженому щорічної чергової відпустки за основним місцем роботи не призупиняє покарання у виді громадських робіт.

Стосовно особи, яка після винесення вироку визнана інвалідом І або ІІ групи або досягла пенсійного віку, а також вагітної жінки кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбу4вання покарання.

Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.

Громадські покарання виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми - дві години на день.

Вільним від роботи чи навчання часом є вихідні, святкові дні, а також денний час, що залишається після робочого дня [№7 ст.303]. Виконання цього покарання в нічний час [№7 ст.303] щодо працюючих вдень осіб видається недопустимим, оскільки це суперечить нормам законодавства, що встановлюють право особи на відпочинок. Безробітні можуть відбувати це покарання і в нічний час.

На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт покладається:

погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів цих робіт;

контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт;

своєчасного повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його на інше місце роботи, появу на роботі і стані сп’яніння, порушення громадського порядку;

щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих засудженим годин та його ставлення до праці.

У випадку систематичного несвоєчасного подання інформації про виконання громадських робіт або нездійснення контролю відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті винні особи притягуються до відповідальності згідно із законом.

У разі ушкодження здоров’я під час виконання громадських робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.

Ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт є:

невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також припинення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

більше двох разів протягом місяця невихід на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані. У стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Засуджений до громадських робіт, якого оголошено в розшук у зв’язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ за постановою суду на строк до 3 діб.

Кримінальний кодекс України не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до громадських робіт від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокового їх звільнення від покарання. А також заміни невідбутої частини більш м’яким покаранням. Ухилення від відбування громадських робіт утворює склад злочину [№4 ст.885]

2.5. Виправні роботи – вид основного покарання, яке обмежує право засудженого на заміну місця роботи, просування по службі, позбавляє частини заробітної плати.

Засуджений відбуває дане покарання тільки за місцем роботи, що має за мету його виправлення в звичайних для нього умовах тпраці та запобігання вчинення ним нового злочину. Місцем роботи є підприємство , організація, установа незалежно від форми власності, де особа прийнята на роботу у передбаченому законодавством порядку, виконує покладені у зв’язку з цим на неї трудові обов’язки й одержує заробітну плату. Засуджений не може без дозволу кримінально-виконавчої інспекції звільнитися з місця роботи, виїздити за межі України.

Із змісту [№4 ст.137] випливає, що дане покарання не може бути призначене безробітним, оскільки на відміну від ст.29 КК 1960 р. у ній не передбачена можливість його відбувають виконанням виправних робіт, а також тому, що воно передбачає відрахування в дохід держави із суми заробітку засудженого.

Виправні роботи можуть бути призначені на строк від шести місяців до двох років. У строк відбування виправних робіт не зараховується час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисне заподіяння собі тілесних ушкоджень, час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт, а також час тримання під вартою як запобіжного заходу у зв’язку з вчиненням іншого злочину під час відвідування цього покарання, коли вина у вчиненні іншого злочину доведена у встановленому законом порядку.

У дохід держави за вироком суду відраховується щомісячно із суми заробітку засудженого від десяти до двадцяти відсотків.

Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених; роз’яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі з засудженим; контролює поведінку засуджених; здійснює привід через органи внутрішніх справ засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та передає мате для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням.

Засуджені зобов’язані: виконувати встановлені порядок та умови відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Протягом