Обмеження волі як міра кримінального покарання призначається на строк від одного до п’яти років.

Карою при обмеженні волі є:

а) тримання засудженого у кримінально-виконавчій установі;

б) обов’язкове залучення засудженого до праці.

Обмеження волі не застосовується до:

а) неповнолітніх;

б) Вагітних жінок;

Жінок, що мають дітей віком до 14 років;

в) Осіб пенсійного віку;

г) Військовослужбовців строкової служби;

д) До інвалідів І ІІ групи.

Обмеження волі може бути застосовано і в порядку заміни невідбутої частини покарання іншим його видом.

Заміна невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі м’яке [№7 ст.313] можлива після фактичного відбуття засудженим:

не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Підставою постановки на облік засудженого до обмеження волі є: копія вироку суду; довідка про набуття його законної сили і розпорядження суду про виконання вироку; прибуття засудженого до місця відбування покарання самостійно чи в порядку, встановленому для осіб, позбавлених волі; наявність розпорядження про виїзд до місця відбування покарання.

Засуджений знімається з обліку при наявності таких підстав:

відбуття строку обмеження волі;

застосування умовно-дострокового звільнення;

заміни обмеження волі позбавленням волі;

засудження за здійснення нового злочину до позбавлення волі;

застосування амністії чи помилування;

захворювання в процесі відбування покарання, а також утрати працездатності засудженим чи вагітності засудженої;

скасування чи зміни вироку;

смерті засудженого.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, - огляду. Огляд і обшук приміщень, де проживають засуджені з сім’ями, проводиться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення: - попередження; - догана; - сувора догана; - призначення на позачергове чергування з прибиранням гуртожитку і підлеглої до нього території; - заборона входу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; - поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та відображаються в особовій справі засудженого.

До засудженого застосовується, як правило, один захід заохочення.

Дозвіл на виїзд засудженого до близьких родичів на святкові. Неробочі та вихідні дні може бути наданий не більше одного разу на місяць.

2.10. Тримання в дисциплінарному батальйоні – вид основного покарання, що застосовується виключно до військовослужбовців строкової служби. Таке покарання є одним із видів основних покарань. Воно застосовується на строк від шести місяців до двох років.

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні може застосовуватися не лише тоді, коли воно вказане в санкціях норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк [ч. 1 ст. 62]. До засуджених військовослужбовців, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні замість позбавлення волі застосовуватися не може.

Військовослужбовці, що відбувають покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні. Не підлягають звільненню від відбування цього покарання з випробуванням [ст.75] але до них може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання [ст. 81].

Особи, які відбули покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, визнаються такими, що не мають судимості [п. 4 ст. 89].

Дисциплінарний батальйон є військовою частиною, а тому самовільне залишення його створює склад злочину.

2.11. Позбавлення волі на певний строк – це один із видів основних покарань, який полягає в примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Це покарання може застосовуватися лише тоді, коли воно вказане в санкціях норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також коли суд дійде висновку про можливість незастосування довічного позбавлення волі [ст. 64]. Відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі на певний строк здійснюється у виправно-трудових установах. Вид виправно-трудової установи, в якій засуджені до позбавлення відбувають покарання, визначається спеціальними комісіями Державного департаменту України з питань виконання покарань.

При позбавленні волі засуджений обмежується у праві вільного пересування волі засуджений обмежується у праві вільного пересування і користування своїм часом, вибору місця проживання та місця і часу праці, на відпочинок, освіту тощо. При цьому засуджений піддається виправно-трудовому впливу поєднаному з проведенням з ним виховної роботи. Його життя і діяльність підпорядковані установленому режиму відбування цього покарання.

Ст. 63 встановлює строки позбавлення волі – від одного до п’ятнадцяти років. Суд, керуючись загальними засадами призначення покарання,