необов’язковість перевірки справи в повному обсязі, як це було раніше. Відповідно до ст.395 КПК касаційний суд зобов’язаний перевірити законність та обгрунтовність судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами лише в тій частині, в якій воно було оскаржене. Це значно полегшує роботу суддів касаційного суду, оскільки він тепер не зобов’язаний наводити в ухвалі докази, аргументи, мотиви на обґрунтування чи спростуванням тих обставин, які ніхто не оспорює. Разом з тим ст. 395 КПК передбачено, що касаційний суд вправі, але не зобов’язаний вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Проте, така позиція законодавця небезспірна. Важко погодитися з тим, що суд має діяти в межах уявлень про право тих осіб, які подали касаційні скарги (подання). Наприклад, вивчивши справу і переконавшись, що дії засудженого за ч.1 ст.115 КК слід було кваліфікувати за ст.116 КК, неможливо допустити, щоб суддя за відсутності касаційного подання чи скарги саме щодо цього питання мав право на свій розсуд перекваліфікувати чи не перекваліфікувати дії засудженого. Він повинен це зробити заради справедливості, задля того, щоб його робота не перероблялася іншим суддею в порядку іншого провадження.
Позиція законодавця в зазначеній частині тим більше спірна, оскільки в ч. 2. 395 КК він уже зобов’язує касаційний суд прийняти рішення на користь інших засуджених, щодо яких не надійшли скарги чи подання, якщо задоволення останніх дає підстави для прийняття такого рішення. Нелогічним є також те, що законодавець не передбачає права касаційного суду для виправлення судової помилки щодо інших засуджених, якщо це не пов’язано із задоволенням скарги щодо засуджених, які оскаржили вирок. Такий підхід зумовлює виконання завідомо незаконних судових рішень, до того ж ускладнює роботу касаційного суду, оскільки при очевидності помилки виникає необхідність повторного розгляду справи у виключному провадженні при надходженні скарги чи касаційного подання.
Потрібно звернути також увагу і на те, що відповідно до ст. 397 КПК України касаційний суд невправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин.
Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним цим місцевим судом, ухвала апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасована у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин, або про більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи його представник.
Отже, виправлення судових помилок в суді касаційної інстанції – є однією із гарантій забезпечення засудженого права на захист. Проте, незакріплення на законодавчому рівні завдань і функцій захисту касаційної інстанції, процесуального становища засудженого, його прав і обов’язків з урахуванням специфіки даної стадії кримінального процесу викликає багато проблем при реалізації засудженого свого права на захист на практиці.