Твір на тему:

“Моє бачення міліції майбутнього”

Міліція майбутнього. Цікаво, якою вона буде … Якими формами та методами буде працювати; яким буде ставлення до неї громадян?

А якою вона буде, залежить насамперед від держави, уряду, міністра та кожного окремо взятого правоохоронця.

В моїй уяви міліція майбутнього асоціюється із поняттям “законність”, “порядок, “правда”, яка постає фундаментом надійності держави, до якої б ввійшла людина, довіряла, щоб зустрівши міліціонера громадянин не лякався, а навпаки, наповнювався почуттям безпеки.

На жаль, українська міліція наразі переживає ненайкращі часи свого існування. Люди бояться міліції, і мають на це повне моральне право, тому, що міліція не викликає почуття захищеності та поваги громадян. В уяві суспільства, міліція, це каральний орган, а не служба соціально орієнтована, яка має справу із хворобами суспільства і виконує знеболювальну чи хірургічну функцію.

Головними причинами недовіри є низький рівень професійної підготовки та культури, корумпованість, нездатність діяти рамках закону, небажання допомагати громадянам, злиття правоохоронних органів з кримінальними структурами тощо.

Для більшості людей робота в міліції не ділиться на власне її функції та роботу інших владних структур. З міліцією пов’язують усе, що відбувається у сфері права, усі обставини, що заважають громадянину захищати себе за допомогою закону. Така позиція є хибною.

Тому, МВС України має зробити найголовнішим критерієм оцінки роботи міліції саме ставлення до правоохоронців, в основі якого має лежати повага та довіра, тобто подолати упереджене відношення до міліції. Із цим треба не просто боротися, а ламати ситуацію щоденними змінами в роботі самої міліції. Переконувати не словом, а ділом.

І все ж таки, основний тягар виконання вкрай важливих для суспільства вимог щодо забезпечення порядку в країні та боротьби зі злочинністю несе на собі міліція.

Нині система МВС проводить реформи багатьох сегментів своєї діяльності. Це масштабна, послідовна та цілеспрямована робота, спрямована на створення якісно нової правоохоронної структури, котра повинна максимально повно відповідати запитам суспільства та реаліям часу.

На мою думку, існуючі причини неефективності, низького рівня роботи міліції та зниження довіри до неї громадян можна умовно розділити на об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивні причини, в силу своєї сутності, зумовлені факторами, які не залежать від волі самого міліціонера, існують незалежно від нього. В свою чергу, суб’єктивні причини даного явища закладені в кожному окремо взятому правоохоронці, підгрунттям яких є моральність, професіоналізм, дисциплінованість, відданість справі “слуги” закону.

Отже, такими об’єктивними причинами є:

Проблема невідповідності для багатьох працівників розміру грошового забезпечення як прожитковому рівню, так і рівню їх інтелектуальних затрат, що не дає можливості для якісного комплектування особового складу міліції, та є на мій погляд, прямим порушенням ст. 19 Закону України “Про міліцію”. Можна привести слідуючий реальний приклад: оперуповноважений старший лейтенант міліції, при відсутності стягнень, отримує зарплату у розмірі 755 гр., а військовий прапорщик-комірник – 900 гр. Виникає банальне запитання: чи дійсно цей опер, отримуючи таку мізеру зарплатню, буде “не шкодуючи, а ні здоров’я, а ні життя” сумлінно та віддано боротися із злочинністю у всіх її проявах? Адже стимул плідної праці гідна винагорода. Ця формула проста ат зрозуміла, але напевно не для всіх, особливо для тих, хто формує та затверджує бюджет України. Тим більше у деяких райвідділах виплата заробітньої плати постійно затримується, до того ж виплачується у розмірі 70-75 %.

Відміна міліцейських пільг.

У ст. 22 Закону України сказано: “працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-ти процентна знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива”.

Проте, не секрет, що дана правова норма хоч і чинноті не втратила та на практиці не реалізується. Працівники ОВС оплачують компослуги у повному обсязі, на рівні з пересічними громадянами України.

Теж саме стосується “безкоштовного” проїзду в міському транспорті та метро. В одних регіонах правоохоронці користуються цим правом, а в інших – ні. Все залежить від місцевої влади, яка чомусь вирішує ці питання. Виходить, голова ОДА тепер має право офіційного тлумачення законів України? І це в державі, де панує принцип верховенства права …

Що стосується такої новації як відміна виплати вихідної допомоги, то у зв’язку з цим багато досвідчених, із стажем роботи слідчих, оперативників достроково поповнили лави пенсіонерів ОВС. Втратити солідну грошову компенсацію за віддані роки служіння народу і державі не захотів ніхто. Натомість, у підрозділах ОВС залишилось одне молоде покоління, яке ще не набуло відповідного практичного досвіду та навичок роботи у сфері права, та й рівнятись чи просто спитати поради йому нема в кого.

3. Забезпечення житлом.

Це одна з найболючіших проблем. Нині на квартобліку перебувають 25 тис. Працівників, ще понад 30 тис. Навіть не набули права стати на квартоблік.

Не мати власного, затишного, де можна заховатись від всіх негараздів служби житла, особливо для молодого фахівця, який лише вчора закінчив ВУЗ і якого “інтереси служби” закинули хто-зна куди, дійсно проблема чимала. В першу чергу такий міліціонер буде зайнятий саме власними потребами, аж потім проблемами інших та виконанням своїх функціональних обов’язків. І це логічно.

4. Матеріально-технічне забезпечення.

Актуальність цієї проблеми висвітлює реальність справ. Недостатнє, а інколи і взагалі відсутнє фінансування та забезпечення буденних потреб міліції виразно знаходить відображення в практичній роботі служб та підрозділів ОВС.

Насамперед, гостро стоїть питання щодо забезпечення працівника міліції службовим транспортом, що є запорукою оперативного реагування на заяви та повідомлення про вчинені правопорушення. Наприклад, ДІМ, в