Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







Національна Академія внутрішніх справ України

Курсова робота

на тему:

”Конституційні інститути безпосередньої демократії”








Зміст

ВступБезпосереднє народовладдя ………………………………….3

Поняття терміну “вибори” …………………………………………...5

Принципи виборчого права України ………………………………...6

Види виборчих систем ……………………………………………...7

Поняття виборчого процесу ………………………………………….8

Засади виборчого процесу …………………………………………....8

Суб’єкти виборчого процесу …………………………………………9

Стадії виборчого процесу …………………………………………...9

8.1 Призначення виборів …………………………………………...9

8.2 Утворення виборчих органів ………………………………….12

8.3 Утворення виборчих округів та виборчих діль-ниць…………16

8.4 Складання списків виборців (реєстрація виборців)………….19

8.5 Висування і реєстрація кандидатів……………………………20

8.6 Передвиборна агітація…………………………………………26

8.7 Голосування, підрахунок голосів виборців, вста-новлення та оприлюднення результатів виборів …………………………29

Висновок................................................................................................32
Список використаної літератури…………………………………….34












Вступ
Такі конституційні категорії як "народ", "влада", "вибори", "референдуми" є, по суті, ключовими для розвитку всього конституційного законодавства України. Влада українського народу реалізується передусім шляхом проведення виборів і референдумів і вона є вихідною базою для становлення і розвитку відповідного законодавства. Саме від народного волевиявлення залежить правове майбутнє нашої держави.

Ст. 1 Конституції України визначає Україну як суверен-ну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Демократичність держави і суспільст-ва насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здій-снення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.

Визнання на-роду верховним носієм державної влади є вираженням народного суверенітету. Адже саме народний сувернітет є основним принципом демократичної організації і діяльності держави та її відповідальності перед суспільством. Це означає, що народ, не поді-ляючи ні з ким своєї влади, здійснює її самостійно і не-залежно, виключно у своїх інтересах. Право народу на встановлення і здійснення влади є його природним пра-вом, а відтак народний суверенітет — невідчужуваний і недоторканний. Іншими словами, як проголошено у ст. 5 Конституції України, ніхто не може узурпувати державну владу.

Безпосереднє народовладдя

Громадяни України згідно з Конституцією України можуть брати безпосередню участь у здійсненні державної влади. Таку форму народного сувернітету називають прямою (безпосередньою) демократією. Ця форма народовладдя виникла історично першою. Ще в умовах первісного суспільства вона здійснювалась у вигляді загальних зборів членів спільноти. У перших державних утвореннях безпосереднє народовладдя проявлялось у ви-гляді народних зборів, на які сходилися всі громадяни,- крім рабів. Участь у роботі народних зборів усіх вільних громадян в ідеалі мала забезпечувати прийняття рішень, які б відповідали волі більшості громадян даного державного утворення. З розвитком і зростанням держав, ускладненням їхніх політичних систем стало неможливим вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення усього на-селення, яке постійно примножувалося. Це обумовило заро-дження й поширення іншої форми народовладдя — представ-ницької, її сутність полягає в тому, що більшість загально-державних питань уже вирішується не всіма громадянами, а лише їх певними групами. Ці групи виступають повноваж-ними представниками населення держави, від імені та за дорученням якого виробляють і ухвалюють рішення, що ста-ють обов'язковими до виконання. Якщо група представляє все населення держави, тоді вона утворює загальнодержавний орган, який дістає право виступати від імені всієї держави й приймати у формі законів рішення, загальнообов'язкові на всій її території. Такі представницькі органи — парламенти — є органами законодавчої влади і у відповідності з націо-нальними традиціями можуть називатися по-різному — Пар-ламент, Народні або Національні збори, Конгрес, Бундестаг, Палата депутатів тощо. В Україні у відповідності зі ст. 75 Конституції єдиним органом законодавчої влади, її парламен-том є Верховна Рада. Крім колективних (колегіальних) загальнодержавних орга-нів, можуть створюватися й одноособові, уповноважені ви-ступати від імені держави. В Україні, це — Президент.

Коли група осіб виступає від імені певної частини насе-лення держави, вона утворює орган місцевого самоврядування (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може виносити рішення, що стають обов'язковими до виконання в межах відповідної частини території країни й стосуються питань, віднесених до компетенції таких органів.

З розвитком і вдосконаленням форм представницьке народовладдя все ширше застосовується для повсякденного управління справами держави й суспільства. Але безпосереднє народовладдя не виключається з державно-правової та по-літичної практики. Більше того, його роль підвищується і знаходить свій прояв у тому, що найсуттєвіші проблеми, які мають визначальне значення для функціонування та розвитку державних і суспільних інститутів, вирішуються саме за допомогою безпосередньої демократії.

У сучасних державах значення прямого народовладдя поступово підвищується. За його допомогою вирішують здебільшого найважливіші державні і суспільні проблеми. Зростає його вага і в Україні в реалізації положень Конституції України. Саме на її основі нового поштовху набули розвиток та подальше удосконалення законодавства, присвяченого регулюванню найрізноманітніших процедур здійснення безпосередньої демократії.

Державно-правовій практиці відомі різні форми прямого народовладдя. Найбільшого поширення світі та в Україні набули вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме вони прямо згадуються в III Розділі Конституції України.

Світова і вітчизняна практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя (прямої демократії), але найбільшого визнання й поширення набули вибори до органів державної влади й місцевого самоврядування, а та-кож референдум.

Референдум (від лат. referendum — те, що має бути пові-домлено) у конституційному праві — це звернення до вибор-ців з метою прийняття остаточного рішення щодо Конститу-ції, законів або з питань внутрішньополітичного і зовнішньо-політичного значення.

Розрізняють такі види референдуму:*

конституційний;*

законодавчий; *

міжнародно-правовий;*

адміністративний (наприклад, щодо прийому до Європейської Ради Данії, Норвегії, Великої Британії).

За ознакою юридичної сили бувають такі референдуми: вирішальний, рішення якого не потребують затвердження будь-яким органом і не можуть бути змінені інакше ніж на підставі проведення нового референдуму з цього питання;

консультативний, який використовується


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10