лікарської комісії, а у випадку виник-нення у судді сумнівів щодо його правильності — на підставі висновку судово-медичної (психіатричної) екс-пертизи, яку він призначає, має право вирішити питання про звільнення такої особи від дальшого відбування по-карання, про що виносить постанову. При цьому судця вправі застосувати до засудженого примусові заходи ме-дичного характеру або передати його на лікування орга-нам охорони здоров'я.
Суд обов'язково звільняє названих засуджених від дальшого відбування покарання у вигляді виправних робіт або штрафу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, до подання судові про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу, адміністра-ція місць їх утримання має обов'язково додати копію вироку, особову справу засудженого та висновок спе-ціальної лікарської комісії. На вимогу суду можуть на-правлятись також інші матеріали, які мають значення для вирішення питання про звільнення засудженого.
5. Про звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звіль-нених з місць позбавлення волі, у зв'язку з визнанням їх інвалідами першої або другої групи (ст. 408 КПК). Це питання вирішується суддею районного (міського) суду за місцем роботи особи, умовно засудженої до позбавлен-ня волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільненої з місць позбавлення волі з обов'язковим залу-ченням до праці, яка під час такої праці дістала інва-лідність першої або другої групи, на підставі подання органу, що відає виконанням покарання, та висновку лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК).
Якщо інвалідність названих осіб настала з причин, не пов'язаних з їх трудовою діяльністю, суд може або дост-роково звільнити таку особу від дальшого відбування покарання, або направити її для відбування позбавлення волі.
6. Про скасування умовного засудження виправленням виконання вироку (ч. 5, 6 ст. 45; ч. 5 ст. 46 КК; ст. 408 КПК). Дане питання вирішує суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого при наявності підстав, указаних у зазначених нормах кримінального закону, за поданням органів внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього — за спільним поданням органу внут-рішніх справ і служби у справах неповнолітніх, або за клопотанням громадської організації чи трудового ко-лективу, яким засудженого було передано на перевихо-вання і виправлення чи покладено обов'язок здійснювати нагляд за засудженим і проводити з ним виховну роботу.
7. Порядок звільнення та порядок скасування звільнення від відбуття покарання вагітних жінок, жінок які мають дітей віком до 3 років. Застосування до вагітних жінок і жінок, які народили дітей під час відбування покарання, звільнення від відбування покарання пов'язано з недоцільністю подальшого відбування ними покарання. Вагітність як специфічний фізіологічний стан, а також фізіологіч-ний та психічний стан жінки, який виникає після народження нею дитини, можуть суттєво ускладнити відбування ними покарання і досягнення його мети. Тому застосування цього виду звільнення від відбування, покарання обумовлюється: а) необхідністю створити жінці та її дитині максимально сприятливі умови для проживання; б) можливістю досягнення мети покарання без подальшого його відбування.
Згідно зі cm. 83 КК України засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочи-ни, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбав-лення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбуван-ня покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітні-стю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість са-мостійно забезпечити належні умови для виховання ди-тини.
Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем про-живання.
Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбу-вання покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.
Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитя-чий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адмініст-ративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючо-го органу направити засуджену для відбування покаран-ня, призначеного за вироком.
Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй пока-рання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цьо-го Кодексу.
Умовами застосування передбаченого звільнення від від-бування покарання є: 1) засудження жінки до обмеження волі або позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п'яти ро-ків за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини; 2) стан її вагітності або народження нею дитини під час відбування покарання; 3) на-явність у неї сім'ї або родичів, що дали згоду на спільне з нею про-живання, або наявність у