Належні умови для виховання дитини включають зокрема від-повідні житлові умови, матеріальні можливості для забезпечення повноцінного життя та розвитку дитини, зростання дитини в сімей-ному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Звільнення від відбування покарання визначається межами строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Макси-мальним таким строком може бути три роки і 56 (а щодо окремих категорій жінок — 70 або 90) днів.

Звільнення від відбування покарання застосовується до засуд-женої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити на-лежні умови для виховання дитини. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

Передбачає обов'язковість здійснення контролю за поведінкою жінок, звільнених від відбування покарання. Його су-б'єктами є органи кримінально-виконавчої системи за місцем про-живання засудженої. У разі неналежне» поведінки засудженої у ме-жах вказаного вище строку цей орган вносить подання до суду про направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком суду.

Передбачає різні варіанти вирішення судом по-дальшої Долі засудженої залежно від її поведінки після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини. Так: 1) вона мо-же бути звільнена від покарання за умови, що своєю поведінкою вона довела своє виправлення; 2) призначене їй покарання може бути замінене більш м'яким за умови, що засуджена стала на шлях виправлення і його продовження може відбуватись в умовах більш м'яких видів покарання; 3) вона може бути направлена для відбу-вання покарання, призначеного за вироком, якщо поведінка засу-дженої засвідчила про її небажання стати на шлях виправлення. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк по-карання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання. 5. У межах зазначеного вище строку, тобто до досягнення дити-ною трирічного віку, засуджена може бути на-правлена для відбування покарання, призначеного за вироком, за умови, якщо вона: а) відмовляється від дитини; б) передала її у ди-тячий будинок; в) зникла з місця проживання; г) ухиляється від ви-ховання дитини і догляду за нею; д) систематично вчинює право-порушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свід-чать про небажання стати на шлях виправлення.

Вчинення засудженою в період звільнення від відбування по-карання нового злочину відповідно тягне за собою при-значення їй покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71 — 72. КК України.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання

10. Про зміну призначеного засудженому виду виправ-но-трудової установи з відповідним режимом (ст. 410 КПК). В разі наявності підстав, передбачених ст. 26, 46, 47 Виправно-трудового кодексу, зміна призначеного ви-роком засудженому виду виправно-трудової установи з відповідним режимом шляхом переведення його з однієї виправно-трудової чи виховно-трудової колонії в колонію іншого виду режиму, з виховно-трудової колонії у ви-правно-трудову колонію, з виправно-трудової колонії в тюрму, з тюрми у виправно-трудову колонію здійсню-ється суддею районного (міського) суду за місцем вико-нання вироку за поданням адміністрації виправно-трудо-вої установи, погодженим із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх.

11. Про заміну виправних робіт та штрафу (ч. 2 ст. 410 КПК).

Відповідно до умов, передбачених ч. З ст. 29 КК, призначені засудженому виправні роботи без позбавлен-ня волі можуть бути судом замінені штрафом або гро-мадською доганою. При наявності підстав, зазначених у ст. 30 КК, виправні роботи без позбавлення волі з від-буттям за місцем праці можуть бути замінені судом ви-правними роботами з відбуванням їх в інших місцях, визначених органами, що відають застосуванням виправних робіт (але в районі проживання засудженого), або навіть позбавлення волі на невідбутий строк виправних і робіт.

В разі злісного ухилення засудженого від сплати штра-фу, призначеного судом як основне покарання, суд може замінити несплачену суму штрафу виправними роботами без позбавлення волі (ч. З ст. 32 КК).

Питання про заміну перелічених видів покарання ін-шими вирішується суддею районного (міського) суду за місцем виконання вироку за поданням відповідних ор-ганів, що відають виконанням покарання, або за клопо-танням громадської організації чи трудового колективу в порядку, передбаченому ст. 410 КПК.

12. Про тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і про переведення його з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи тюрму (ст. 410 КПК). Це питання вирішується судом у тому випадку, коли таке залишення чи перевід засудженого необхідні в зв'язку з розглядом іншої справи в цьому ж суді.

13. Про застосування до засуджених, які є алкого-ліками або наркоманами, примусового лікування та його припинення (ст. 411 КПК). Застосування судом приму-сового лікування засуджених до позбавлення волі від алкоголізму чи наркоманії може мати місце в процесі виконання вироку, коли таке лікування не було призна-чене під час розгляду і вирішення справи. Це питання вирішується суддею у місці відбування засудженим пока-рання за поданням адміністрації виправно-трудової уста-нови на підставі висновку лікарської комісії.

Питання про припинення примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, призначеного судом, вирі-шується суддею за місцем знаходження виправно-трудо-вої установи або медичного закладу, де засуджений пере-буває на лікуванні, за