14. Питання про застосування до засудженого пока-рання при наявності двох невиконаних вироків (ст. 413 КПК) виникає і вирішується судом у випадку, коли вия-виться, що стосовно засудженого ще є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок. У такому разі це питання вирішує суддя районного (міського) суду своєю постановою, якщо всі вироки постановлені суддями одноособово. Якщо хоча б один вирок постановлено районним (міським), окружним (міжрайонним) чи військовим судом гарнізо-ну, обласним і відповідним йому судом у колегіальному складі, порядок застосування покарання визначається ух-валою відповідного колегіального суду за всіма невико-наними вироками відповідно до вимог ст. 43 КК.

15. Питання про всякого роду сумніви і суперечки, які виникають при виконанні вироку і пов'язані з його недо-ліками, можуть вирішуватися судом при умові, що їх вирішення не торкається суті вироку і не погіршує ста-новища засудженого. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирі-шенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» від 21 грудня 1990 p., суди вправі вирішувати при цьому питання про: застосування акту амністії, якщо його за-стосування є обов'язковим і суд при постановленій вироку не обговорював цього питання; звільнення з-під варти засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо він знаходився під вартою, але суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу; ска-сування запобіжного заходу при виправданні підсудного чи звільненні його від покарання, якщо суд не вказав у вироку про його скасування; зарахування попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання, якщо суд цього не зробив у вироку або допустив неточність при його обчисленні; скасування заходів для забезпечення цивіль-ного позову чи можливої конфіскації майна, якщо від-пала потреба в цих заходах, але суд вироком їх не скасу-вав; застосування відстрочки виконання вироку щодо додаткової міри покарання, якщо суд застосував ст. 46 КК, але її не конкретизував; виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно; долю речових доказів, якщо у вироку вона не вирішена; визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань; оплату праці захисника; долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, якщо суд не вирішив цього питання у вироку; уточнення посади чи виду діяльності, якщо суд, застосувавши покарання у вигляді позбавлення права посідати певні посади або займатися конкретною діяльністю, допустив у вироку неточні і неконкретні формулювання; призначення громадського (судового) вихо-вателя неповнолітньому, коли його засуджено умовно надана відстрочка виконання вироку або застосовано по-карання, не пов'язане з позбавленням волі; усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізви-ща, імені, по батькові чи інших біографічних даних за-судженого; усунення описок та арифметичних помилок, які були допущені при постановленні вироку, за умови, що вони є очевидними, а їх виправлення не торкається суті вироку і не тягне погіршення становища засудже-ного.

Питання про визначення виду виправно-трудової ко-лонії засудженим до позбавлення волі може вирішуватися судом у процесі виконання вироку у випадках: а) коли суд не визначив у вироку виду колонії, але при цьому він не має права визначити його з більш суворим режимом; б) коли вирок щодо виду виправно-трудової колонії ска-сований у касаційному порядку або в порядку нагляду в зв'язку з неправильним визначенням виду колонії судом і справа в цій частині повернута на новий розгляд.

Крім того, суди вправі і зобов'язані усунути й інші сумніви та невизначеність, які можуть виникнути після винесення вироку в зв'язку зі зміною обставин на момент його виконання. До них, зокрема, судова практика від-носить питання про: невиконання вироку в частиш кон-фіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання і якщо до дня видання акта амністії або помилування вирок у час-тині конфіскації не був виконаний; розмір стягнення відшкодування шкоди із солідарних боржників, що зали-шалися після звільнення у порядку помилування одного з них; звернення за поданням прокурора або судового виконавця конфіскації на додатково виявлене майно за-судженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації або придбане хоча б і після вине-сення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком за умови, що не за-кінчився строк давності виконання вироку; передачу осіб, які засуджені умовно чи до мір покарання, не пов'язаних позбавленням волі, або яким надана відстрочка вико-нання вироку, на перевиховання і виправлення громад-ській організації чи трудовому колективу, якщо клопо-тання про це надійшло до суду після винесення вироку. В. Питання, які вирішуються після відбуття засудженим призначеного покарання.

1. Про погашення судимості або дострокове її зняття (ст. 55 КК, ст. 414 КПК). Питання про погашення суди-мості розглядається за клопотанням осіб, які відбули покарання, а про дострокове зняття судимості — за кло-потанням громадських організацій чи трудового колек-тиву суддею районного (міського) суду за місцем прожи-вання особи, що відбула покарання в порядку, передба-ченому ст. 414 КПК.

2. Про зарахування часу роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі до за-гального трудового стажу (ч. 2 ст. 33, ч. 2 ст. 103 ВТК; ст. 414 КПК). Це питання вирішується суддею районно-го (міського) суду за місцем проживання особи, яка від-була покарання,