за спільним клопотанням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії. Ко-ли йдеться про зарахування часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу, то воно вирішується за клопотанням особи, яка відбула покарання. До клопо-тання додаються такі документи: копія вироку, довідка про відбуття покарання, характеристика про роботу і поведінку особи в період відбування нею покарання. Клопотання розглядається судом у порядку, передбачено-му ст. 414 КПК. Відповідно до ст. 411 КПК їх розгляд відбувається в судовому засіданні за участю прокурора. Як правило, в судове засідання викли-кається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, при необхідності викликаються також цивільний позивач і цивільний відповідач. Проте неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду справи.
Вирішення судом питань про звільнення від відбу-вання покарання в зв'язку з хворобою та інвалідністю, а також про застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення обов'язково відбуваються за участю пред-ставника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.
Питання, які виникають у процесі виконання вироку, розглядаються в судовому засіданні, як правило, суддею одноособово за поданням відповідних посадових осіб (про-курора, судового виконавця), органів, які відають вико-нанням вироку, та адміністрації місць відбування пока-рання (частіше спільного із спостережною комісією чи службою в справах неповнолітніх), за клопотанням гро-мадських організацій або трудових колективів та засуд-жених осіб. Особи та органи і громадські організації, трудові колективи, які внесли відповідні подання чи по-рушили клопотання, повідомляються про день розгляду справи, їх представники також беруть участь у судовому засіданні.
У підготовчій частині судового засідання головуючий оголошує: про відкриття судового засідання; яке питання буде розглядатися; хто з викликаних і повідомлених осіб з'явився; склад суду та прізвища прокурора і секретаря судового засідання, перекладача, якщо він бере участь; роз'яснює учасникам судового засідання їх право на від-від та вирішує заявлені відводи.
Розгляд починається доповіддю головуючого, який ви-кладає зміст подання чи клопотання, не висловлюючи при цьому своєї думки щодо його вирішення. Потім суд заслуховує пояснення осіб, що з'явилися в судове за-сідання. При цьому засуджений користується процесу-альними правами, які надаються підсудному під час судового розгляду його справи (ст. 263 КПК). Особам, які дають пояснення, можна задавати запитання. Дослідивши докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що ви-никли в процесі виконання вироку, заслухавши думку прокурора, суддя виходить до нарадчої кімнати для вине-сення постанови. При розгляді справи ведеться протокол судового засідання.
Постанови суду виносяться в загальному порядку, по-винні містити мотиви прийнятого рішення і точне його формулювання. Вони можуть бути оскаржені й опротес-товані, за винятком випадків, спеціально застережених у кримінально-процесуальному законі (ст. 407, 408, 408 , 408, 409, 410, 411, 414 КПК), коли вони оскарженню не підлягають, але можуть бути опротестовані прокурором у порядку нагляду. Опротестування постанови суду про за-стосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким (ст. 407 КПК) зупиняє її виконання до розгляду справи вищестоящим судом.
Отже, законодавець в кримінально-процесуальному кодексі чітко визначає перелік питань, які можуть виникати в стадії виконання вироку, для вирішення яких необхідний судовий розгляд, а також визначає порядок вирішення таких питань в судовому засіданні.
Висновок
Підводячи підсумків по даній курсовій роботі і в цілому по стадії кримінального процесу виконання вироку, ухвали і постанови суду, можна зробити такі висновки.
Стадія виконання вироку, ухвали і постанови суду є самостійною і заключною стадією кримінального процесу України. Разом з тим, що вона виконує спільні з іншими стадіями, завдання кримінального процесу, вона виконує і самостійні притаманні лише даний стадії на мою думку “основним” і неухильним завданням даної стадії є забезпечення виконання вироку в точний відповідності із законом. В свою чергу виконання даного завдання сприяє досягненню основної цілі покарання, виправленню і перевиховання засудженого, в попереджені скоєння ними нових злочинів і правопорушень, так і скоєння злочинів іншими морально нестійкими особами.
При додержані, впродовж всього кримінального процесу, суб’єктами, які здійснюють цей процес законності і виконанням всіх покладених на них завдань буде проведена правильна кваліфікація злочину, а в результаті і винесення відповідного вироку суду, який проводиться до виконання. Але у випадку, коли виникають додаткові питання в ході виконання вироку, щоб уникнути неправильного, а в результаті і незаконного застосування покарання суд зобов’язаний ретельно, всебічно, об’єктивно дослідити дане питання за допомогою інших учасників цієї стадії, прокурора, представників виправно-трудових установ, комісії лікарів, різноманітних громадських організацій, після дослідження виникшого питання суд виносить доповнення до попереднього вироку, а також постанови і ухвали, або залишає попередній вирок без змін, якщо на доповнення немає підстав.
Для правильного виконання вироку необхідно не лише уникнення порушень з боку суду, а й з боку інших учасників процесу, тому суд не припиняє своєї діяльності винесенням вироку, ухвали і постанови та зверненням їх до виконання, а здійснює контроль за законністю і точністю його виконання органами фактично виконуючим вирок.
Таким чином дана стадія триває досить значний проміжок часу, але по різних справах він є неоднаковим. Але незалежно від тривалості даної стадії дотримання кримінально-процесуального, кримінального права та інших нормативно-правових актів усіма суб’єктами забезпечить правильне застосування покарання.
Список використаної література
Кримінально-процесуальний кодекс України; К., - 2002 р.
М.М.Михеєнко, В.Т. Нор “Кримінальний процес України”., К., 1999 р.
В.М. Тертичиник “Кримінально-процесуальне право”, К., 2000 р.
М.А.Чєльцов “Уголовый процес”, М., 1962 р.
Я.С.Аврах “Новое