Новий проект Кодексу України про працю є відображенням реальної української дійсності в економічній, суспільно-політичній і правовій діяльності. Тому і зміст його норм має відтворюватися державною мовою без вживання латинізованих чи інших термінів не українського походження. Виходячи з цих міркувань, навряд чи доцільно вводити в статтю 5 термін "дискримінація", коли є вагоме і влучне слово українського походження "обмеження". Тому назву ст.5 доцільно було б сформулювати: "недопущення обмежень у сфері праці" замість назви "заборона дискримінації у сфері праці", а в її змісті термін "дискримінація" замінити на термін "обмеження". Така редакція відповідала б ст. 24 Конституції України. Крім того, закінчити ч. 1 ст.5 необхідно було б вказівкою про те, що "крім випадків, передбачених нормами права або на їх основі", оскільки в дійсності обмеження в галузі праці мають місце. Наприклад, обмеження неповнолітніх працівників у виконанні первинних видів робіт, обмеження обіймати певну посаду чи виконувати відповідну за вироком суду на підставі чинного законодавства тощо.

Окрім цього, у п. 1 ст. 2 методологічно не вірно вживається вираз "власники
підприємств і організацій". По-перше, не можна сказати "власник підприємства, установи, організації", оскільки підприємство як самостійний господарюючий статутний суб'єкт охоплює собою не тільки засоби виробництва, а й працюючих людей, що використовують ці засоби. Звідси очевидно, що власник може бути тільки власником засобів виробництва (майна підприємства), а не людей, які працюють на цьому підприємстві. Тому правильно було б говорити власник майна підприємства, установи, організації. Це випливає також із поняття права власності, даного у п.1 ст.2 Закону України "Про власність" від 26 березня 1996 року, згідно з яким право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Тому у п. 1 замість слів "власниками підприємств і організацій" необхідно написати: "власниками майна підприємств і організацій".

У п. 1 ст 3 проекту треба зробити посилання на Конституцію України і викласти п. 1 у такій редакції: "Законодавство України про працю складається з Конституції України, Кодексу України про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до них".

Крім того, викликає заперечення включення до ст.3 "Законодавства України про працю" положення, яке міститься в ст. 9 Цивільного кодексу України - якщо відносини, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору, не врегульовані Кодексом про працю або спеціальним законом, застосовуються положення Цивільного кодексу України. При підготовці проекту Цивільного кодексу автори, як зазначалося при обговоренні проекту в Інституті держави і права ПАН України, привласнили сферу регулювання інших галузей права, зокрема, трудового, адміністративного. Це може призвести до поступової втрати трудовим правом як галузі права своєї самостійності і переходу до
регулювання трудових відносин цивільним правом, що вже тепер закладено у ст. 9 Цивільного кодексу. Трудове право має свій предмет і метод регулювання, відмінний від цивільного права, тому не можна механічно наслідувати положення цивільного права, які ще тільки закладені у законопроекті. Навпаки, при неврегульваності тих чи інших трудових відносин Кодексом України про працю або спеціальним законом треба врегулювати ці відносини в межах трудового законодавства, а не користуватися цивільним, яке має зовсім інший предмет регулювання.

Враховуючи динамічність розвитку нового суспільного ладу в Україні, доцільно було б при визначенні основних трудових прав і обов'язків працівників врахувати, що працівник має право "на належні безпечні і здорові умови праці", доповнити, "які визначені цим Кодексом або законодавством України про працю".

У проекті більш детально сформульовані основні права і обов'язки працівника. Однак деякі з них потребують уточнення. У пункті 3 п.2 ст.8 закріплено один з обов'язків працівника "дбайливо ставитися до майна власника (роботодавця) Слід зазначити, що трудовий договір укладається не з власником, а роботодавцем, який згідно зі ст 1. проекту Кодексу України про працю, є підприємство, установа, організація або фізична особа.

Отже, всі обов'язки працівника виникають перед стороною трудового договору - роботодавцем, а не власником, який може бути відокремлений від майна підприємства. Наприклад, власником майна державного підприємства виступає держава, майно ж знаходиться на підприємстві на праві повного господарського відання. А працівник несе обов'язки по збереженню майна перед підприємством як роботодавцем - стороною трудового договору. У зв'язку з викладеним, на нашу думку, підпункт 3 п.2 ст.8 слід викласти у редакції: "дбайливо ставитись до майна роботодавця".

У главі III проекту Кодексу "Колективний договір", яка в основному відтворює текст відповідної глави чинного Кодексу в редакції Закону від 15 грудня 1993р., урегульовані лише питання колективного договору. На нашу думку, у цій главі необхідно закріпити всю систему колективно-договірного регулювання трудових відносин на державному, галузевому, регіональному рівнях та на рівні підприємства. Тому пропонуємо гл. 3 проекту назвати "Колективні договори та угоди" і доповнити її положеннями щодо поняття угод, сторін та
змісту угод.

Більшість статей гл. З проекту чітко сформовані і відповідають ринковим умовам розвитку трудових відносин, але окремі із статей потребують доповнень і уточнень. Так, у ст.