Якщо в ході протокольного провадження з’ясується, що правопорушник є неповнолітнім, то в такому разі орган дізнання має порушити кримінальну справу, за якою провадиться розслідування. Оскільки згідно з ч.2 ст.3 КПК України у справах про злочини неповнолітніх є обов’язковим попереднє слідство.

Після затвердження начальником органу дізнання протокол і документи, які додаються до нього в підшитому та пронумерованому вигляді, а також предмети, вилучені в ході провадження, з описом пред’являються правопорушнику для ознайомлення. В протоколі робиться відмітка про ознайомлення, яка засвідчується підписом правопорушника.

Ст.426 КПК України на містить вказівок стосовно права цього учасника на заяви клопотань при ознайомленні з матеріалами.. немає, однак, у ній і заборони.

За загальним правилом особи, чиї суспільно небезпечні дії встановлюються в кримінальному процесі, мають право заявляти клопотання (ст.43, 43-1 КПК України). Навряд чи припустимо позбавляти правопорушника можливості просити, наприклад, про вистежування конкретних документів, отримання пояснень від інших осіб. Про заявлені клопотання в протоколі має бути зроблена відмітка. Якщо клопотання мають суттєве значення, то встановлений законом 10-денний строк не повинен бути перешкодою до ї задоволення.

Доцільно відобразити в проколі бажання правопорушника мати в суді захисника. Останній допускається до участі у справі лише на етапі порушення справи прокурором з моменту обрання ????? запобіжного заходу чи формулювання обвинувачення.

Затверджений начальником органу дізнання протокол про злочин, передбачений ст.425 КПК України, а також додані до нього матеріали та протокол, прокурор з’ясовує:

чи мало місце діяння і чи утворює воно склад злочину, який належить до переліку ст.425 КПК України;

чи немає обставин, які тягнуть за собою відмову в порушення справи;

чи повно, всебічно, об’єктивно встановлені всі обставини злочину;

чи немає обставин, які тягнуть за собою необхідність порушення кримінальної справи;

чи встановлені всі правопорушники;

чи правильно кваліфіковано злочин;

чи виявлені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину;

чи правильно складено протокол;

чи додержані в процесі провадження всі вимоги кримінально-процесуального закону;

чи достатньо зібрано матеріалів для розгляду їх у судовому засідання;

чи вжиті заходи до відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Прокурор зобов’язаний вживати заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином. Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред’явити цивільний позов. При порушення кримінальної справи приймається рішення про визнання особи потерпілою або цивільним позивачем.

Якщо цивільний позов не був пред’явлений, прокурор з власної ініціативи зобов’язаний вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, коли цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів, а також у випадках, коли майнові збитки завдані особі, яка внаслідок безпорадного стану, залежності від обвинуваченого або з інших причин не може залишити свої законні інтереси.

Вилучені у правопорушника предмети і речі, які можуть бути засобами його викриття у злочині, відповідно до статей 78, 79 КПК України повинні бути визнані речовини доказами.

Слід ретельно перевірити якість досудової підготовки матеріалів і приймати рішення про порушення кримінальної справи і направлення справи до суду тільки у випадках, коли дані про особу правопорушника, місце, час, спосіб вчинення злочину, його мотиви і наслідки, інші істотні обставини, фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника, з’ясовані з достатньою повнотою і викладені у протоколі, ?????? відповідно до вимог ст. 426 КПК України.11 Терктишеник В.М. «Кримінально-процесуальне право України».-К.2003р.

час і місце його складання;

ким складено протокол;

дані про особу правопорушника;

місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини;

фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і вину правопорушника;

кваліфікація злочину за статтею КК України

Після складання протоколу орган дізнання (особа, якій доручено проводити протокольне провадження) повинен приєднати всі матеріали, зібрані за фактом вчинення правопорушення до протоколу, а також список осіб, які можливо будуть викликані в суд. Такий протокол повинне бути затверджений начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред’являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Виконавши зазначені вище дії, орган дізнання всі матеріали разом з протоколом надсилає прокурору для перевірки законності обґрунтованості проведених процесуальних дій і для прийняття рішення по протоколу.

У законі не визначено, скільки протоколів (один чи кілька) потрібно складати у разі вчинення злочину групою осіб. Слід погодитися з пропозицією. Що коли до відповідальності притягується кілька правопорушників, то, незважаючи на те, чи були пов’язані їхні злочинні діяння єдиним наміром, складається один протокол на всіх правопорушників, в цьому відображається роль кожного у вчиненні злочину.

На підставі цього протоколу прокурор може порушити одну кримінальну справу кількох осіб та складається один обвинувальний висновок, як це робить слідчий при провадженні по будь-якій кримінальній справі.

Такий процесуальний порядок протокольного провадження на цій стадії себе виправдовує, оскільки практика свідчить про те, що якість підготовки матеріалів у протокольній формі не завжди відповідає висунутим вимогам. У деяких органах внутрішніх справ рівень підготовки матеріалів настільки низький, що питома вага протокольного провадження виявляється незначною, оскільки суди цілком обґрунтовано повертають неякісні, неналежно підготовлені матеріали для провадження дізнання.

Для того, щоб не допускати будь-яких відхилень від вимог закону, необхідно добре його знати й виконувати.

Крім санкціонування протоколу прокурор може приймати й інше рішення, як це зазначено на схемі.

Як видно з ч.1 ст.426 КПК України, для підготовки протокольної форми встановлено максимальний двадцятиденний строк, але не зазначено з якого по який день потрібно його обчислювати. І на сьогодні як серед учених процесуалістів, так і серед практиків немає єдиної думки щодо його обчислення. Так, Басков