Положення частини першої статті 59 Конституції України гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав. Визначення поняття «захисник» у чинному законодавстві України відсутнє. У конституції України це поняття вживається також у частині четвертій статті 29, положенням якої гарантують кожному заарештованому чи затриманому можливість користуватися правовою допомогою захисника.

Науково-теоретична та довідково-енциклопедична література не містить однозначного визначення терміну «захисник». За одним тлумаченням цей термін ототожнюється з терміном «адвокат», за іншим – терміну «захисник» надається більш широке значення.

Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному. Господарському кримінальному судочинстві.

Захисником є особа, яка уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадження у кримінальній справі (ст.. 44 КПК України).

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, за судженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

На практиці адвокатами є переважно особи, що мають свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові 310 від 07.07.1995р «Про застосування законодавства, що забезпечує обвинуваченому, підозрюваному, підсудному право на захист», повноваження захисника можуть бути підтверджені:

адвокатів, свідоцтвом, а також ордером на наявність згоди чи згодою на участь у справі;

близьких родичів, опікунів піклувальників – заявою підсудного на здійснення цими особами його захисту, а також поручительством і відповідними документами, що є підставою для участі їх у справі.

Оскільки законом не обмежено кількість захисників, на запрошення обвинуваченого, підозрюваного, підсудного, його родичів, законних представників чи інших осіб до участі у справі можуть бути допущені декілька захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальними в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства.

У випадках, коли участь захисника є обов’язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником – адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Допуску захисника до участі у справі вже на початкових етапах досудового розслідування суттєво посилює процесуальні гарантії прав підозрюваного та обвинуваченого, утворює додаткові умови для повного та правильного розслідування справи, забезпечення режиму законності на цій стадії процесу.

Принципово важливою є вимога ст.45 КПК про обов’язкову участь захисника при провадженні дізнання, попереднього розслідування та розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції. Крім випадків відмови підозрюваного, обвинуваченого та підсудного від захисника у порядку, передбаченому законом.

Участь захисника є обов’язковою:

у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років – з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру – з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру – з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

Коли згідно з вимогами ст.45 КПК участь захисника є обов’язковою, але підсудний не бажає або за відсутністю коштів чи інших об’єктивних причин не може його запросити, суд призначає захисника в установленому законом порядку через адвокатське об’єднання.

Відмова від захисника можлива на будь-якій стадії процесу лише за ініціативою підсудного. Вирішуючи питання про прийняття такої відмови, суд має з’ясувати, чи не є вона вимушеною (наприклад, у зв’язку з неявкою захисника у судове засідання) і як у подальшому підсудний здійснюватиме свій захист – самостійно чи за допомогою іншого захисника. Встановивши вимушеність відмови, суд вживає передбачених законом заходів до забезпечення участі захисника у справі.

Коли участь захисника у справі відповідно до ст. 45 КПК є обов’язковою, відмова від нього приймається за умови, що суд визнає її мотиви такими, які заслуговують на увагу [ 140ст.].

Виходячи з конституційного положення про свободу кожного у обрання захисника своїх прав, останній може бути запрошений підозрюваним, обвинуваченим та підсудним, так само як і його законними представниками, родичами чи іншими особами за доручення чи на прохання підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. У зв’язку з цим, особа, що провадить дізнання, слідчий,