суд зобов’язані забезпечити право вільного обрання захисника. Якщо, однак, з’явлення для участі у справі захисника. Обраного підозрюваним, неможлива на протязі двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - на протязі сімдесяти двох годин, особа, що провадить дізнання, слідчий, суд чи суддя відповідно повинні роз’яснити вказаним особам їх право запросити іншого захисника і реально забезпечити їм таку можливість. Якщо підозрюваний, обвинувачений а підсудний не оберуть собі іншого захисника, орган, у провадженні якого знаходиться справа, зобов’язаний призначити йому захисника. Про що виносить відповідне рішення; зобов’язання забезпечити участь захисника в також випадку покладається на керівника адвокатського об’єднання за змістом розслідування справи чи її розгляду у суді (ч.3 ст. 47 КПК).
Аналогічно вирішується питання про призначення захисника і в тих випадках, коли підозрюваний, обвинувачений чи підсудний взагалі не обрали захисника. Оплата праці захисника як у випадку його участі у справі по призначенню, так і у випадку коли підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному через малозабезпеченість юридична допомога надається безкоштовно, проводиться за рахунок держави.
Закон допускає зміну даного захисника іншим, але не тільки після клопотання чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.
Неможливо, щоб особа що провадить дізнання чи слідчий рекомендували підозрюваному чи обвинуваченому, а суд – підсудному відмовитися від захисника.
Відмова від захисника не може бути перешкодою для участі у справі прокурора, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.
Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що при розгляді заяви підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про відмову від участі у справі захисника особа, що проводить дізнання, слідчий чи суд зобов’язані з’ясувати відмовляється від захисника та буде самостійно виконувати свій захист чи бажає змінити цього захисника. [КПК]
Закон визначає, що участь захисника у справі можлива за угодою і за призначенням. Захисник за угодою зарошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законними представниками. Родичами або іншими особами за дорученням або на прохання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину чи притягається до кримінальної відповідальності. Укладення з адвокатом угоди на здійснення правового захисту є видом Цивільно-правових угод. Згідно із такими угодами сторони набувають певних прав і обов’язків. Якщо у справі бере участь захисник за призначенням а з часом з’являється адвокат за угодою, то останній допускається до участі у спрві, замінюючи тим самим адвоката за призначенням.
Якість виконання захисником своїх обов’язків при провадженні дізнання, досудового слідства залежить від рівня його фахової підготовки та добросовісного ставлення до своєї роботи і не повинна залежати від того, чи він виступає за угодою чи за призначенням. Спостерігається більша активність захисника в процесі, коли він уклав угоду з особою, а не тоді, коли він бере участь у розгляді справи в порядку ст. 47 КПК України за призначенням, що, може бути зумовлено різницею в оплаті праці і меншою довірою такої особи до призначеного захисника [ ст.86].
На мою думку розмір гонорару значно підвищує зацікавленість захисника в збиранні, поданні. Дослідженні та оцінці доказів, всебічному повному та об’єктивному дослідженні обставин справи.
Згідно з ч.2. ст.12 Закону України «Про адвокатуру»: «Оплата праці адвоката здійснюється на підстав угоди між громадянином чи юридичною особою, і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Оплата праці захисника у разі його участі за рахунок держави в порядку і розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України (ст. 93 КПК).
Чинне кримінально-процесуальне законодавство чітко обговорює права та обов’язки адвоката.
Адвокат не має права відмовлятися при проведенні дізнання, попереднього слідства та у судовому засіданні від прийняття на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та повинен здійснювати свої функції у відповідності із своїм процесуальним призначенням.
Адвокат є самостійним учасником кримінального процесу, хоч його самостійність має свої межі, що виходять із специфіки його процесуальних відносин з підзахисним. У своїй діяльності він не завжди залежиться від вимог та бажань підзахисного, не завжди повинен розділяти ту позицію що її займає підозрюваний, обвинувачений, підсудний. Він вільний у виборі засобів захисту. Засоби захисту – це насамперед усі процесуальні права адвоката у процесі. Головне – щоб ці засоби були законними та цілком відповідали характеру тієї функції, що її захисник повинен виконувати. Тому, виконуючи захист, він повинен керуватися законом, виходячи з чітко встановлених фактів та захищати тільки законні інтереси підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, задовольняти тільки ті його вимоги, що не суперечать закону.
На відміну від органів, що ведуть досудове слідство – органів дізнання, слідчого, прокурора та суду – закон не поширює на захисника вимог ст. 22 КПК обставин справи, в тому числі що викривають обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та обтяжуючих його відповідальність. Через характер процесуальної функції, що він виконує діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, бо він має захищати тільки свого підзахисного. Все, що не відповідає такі діяльності – не відповідає закону. Однак в межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно ат об’єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом’якшує відповідальність. З цим пов’язана її вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декількох підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси одного з них не відповідають інтересам захисту іншого (ч.2 ст.47 КПК).
Охороняючи процесуальну самостійність захисника, закон не дозволяє внесення подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також особистої постанови судді чи ухвали суду стосовно правової позиції захисника по справі (ч. ІІ ст.48 КПК).
Крім вказаних вище, на захисники покладають обов’язки:
своєчасно з’являтися