Для адгезійно-магнітних методів виявлення слідів, частіше за все, ви-користовують порошок заліза, відновленого воднем, окис кобальту, окис свинцю, гамму кольорових порошків на феромагнітній основі: білі (опал, топаз); червоно-жовті (рубін, гранат); темні (агат, сапфір) та ін.

Адгезійно-немагтні порошки застосовуються в аерозольній упаковці: «Дактозоль» - алюмінієва пудра; «Дактозоль - С» - газова сажа; «Дактозоль - Т» - тальк; «Дактозоль - ОЦ» - окис цинку[6.45].

Як замінники порошків можна використовувати й інші речовини. Важливо, щоб вони були сухими та ретельно подрібненими. Зокрема, ши-роко розповсюджені порошки рослинного походження (подрібнена певна трава).

Змочування - це фізичне явище, яке виникає при стиканні рідини з твердим тілом. Існують змочувані та не змочувані тіла. Наприклад, жиро-ва речовина - не змочувана у воді. На цьому принципі грунтуються методи виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування у водно-му розчині аніліновим фарбником (фіолетовим, синім тощо). Якщо занури-ти аркуш паперу у розчин барвника, то фон його піддається фарбуванню, а слід потожирової речовини залишається білим. Цим методом користу-ються при виявленні слідів на чистих аркушах паперу.

Копчення - використовується для виявлення слідів рук на металевих полірованих поверхнях. Суть його полягає в наступному: при спалюванні окремих предметів (наприклад, зліпків, виготовлених за допомогою пасти «К», пінопласту) рясно виділяться кіптява, що є дисперсним порошком, який і використовується для виявлення слідів рук.

Конденсація - перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий кристалічний стан. Це явище лежить в основі методу виявлення слідів па-рами йоду та методу вакуумного напилення. Для застосування парів йоду існують різноманітні йодні трубки. Метод вакуумного напилення досить складний і тому застосовується лише в лабораторних умовах.

Найбільш поширений метод виявлення слідів рук людини парами йоду. Для водяного підігріву,наприклад, використовують термос. Перед виїз-дом на місце події в термос наливають гарячу воду. Для виявлення слідів у колбу термоса занурюють йодну трубку та проводять окурювання поверхні звичайним шляхом. Такийхсубліматор парів йоду дозволяє одержувати струмінь у 60 °С, чого достатньо для виявлення слідів рук на текстильних і синтетичних тканинах.

Для виявлення потожирових слідів рекомендована суміш із крохма-лем (1 частина йоду на 10 частин крохмалю). Кристалики йоду розтирають у ступці, змішують з крохмалем. На тканину порошок наносять щіточкою або посипають. Через 7-8 хв. порошок струшують, а виявлений слід закр-іплюють порошком заліза, відновленого воднем. За допомогою цього спо-собу можна виявити відбитки папілярних узорів на тканинах давністю до 3-5 днів.

Гальваностегія - це нанесення на поверхню предмета частин металу, металевих плівок методом електролітичного осадження. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітичну ванну, вся його поверхня покривається металом, а папілярні лінії як не змочувані залишаються чистими.

Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції, яка спосте-рігається в різних ділянках спектра, головним чином, в ультрафіолетовій та інфрачервоній. Сучасними джерелами збудження люмінесценції служать лазери [7.465].

Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарв-лена сполука, яка відрізняється від фону носія.

До хімічних засобів належить розчин азотнокислого срібла і марган-цевокислого калію із сірчаною кислотою (на 100 см3 води — 1г марганцево-кислого калію, 0,2-0,3 мл сірчаної кислоти).

Для виявлення слідів на склі, полімерних плівках, фаянсі, папері дос-татньо предмет занурити в один з таких розчинів, а потім прополоскати його у воді.

Досить поширені такі хімічні засоби виявлення слідів пальців рук, як розчин нінгідрину або алоксану в ацетоні. Розчин наносять на ймовірний носій пульверизатором або тампоном і залишають на світлі. Через 7-9 годин на носії повинно з’явитися фіолетове (нінгідроване) або оранжеве (алоксанове) зображення сліду.

Деякі хімічні розчини, що застосовують у лабораторних умовах, дозво-ляють виявити старі сліди на папері, картоні і дереві давністю до 10 років.

Сутність радіографічного методу полягає в тому, що ймовірний носій слідів пальців рук людини опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які належать до скла-ду потожирової речовини, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Після цього до цього носія кладуть фотоплівку в місці вірогідного розташуван-ня папілярних ліній сліду і фотоплівка засвічується. Якщо плівку прояви-ти, то на прозорому фоні буде одержано зображення сліду пальця[7.466].

У процесі особистого дослідження відбитків папілярного візерунка пальців рук людини на місці їх збирання, перш за все, можна вже поперед-ньо відмежувати «потрібні» та «непотрібні» відбитки. Наприклад, у ви-падку огляду місця помешкання потерпілого, з якого було скоєно крадіж-ку, дуже важливо на підстави співставлення загальних та часткових ознак експериментальних відбитків папілярних візерунків володільців помеш-кання з виявленими відбитками встановити «чужі» відбитки, які скоріше за все, і були залишені злочинцем.

Детально вивчаючи на місці події «чужі» відбитки будови папілярно-го візерунка, вже можна припустити й вік людини, що їх залишила. Для цього треба взяти масштабну лінійку і покласти її поперек потоку папіляр-них ліній, а після цього підрахувати, скільки папілярних ліній міститься на ділянці відбитка у 5 мм. У відбитках папілярного візерунка дорослої людини таких ліній буде від 9 до 12, старшого школяра- 10-12, а молод-шого школяра - 12-13.

Білі лінії, що перетинають папілярні лінії, частіше за все утворюють-ся у людей, які працюють на холоді, а зморшки шкіри - у людей літнього віку[10.167].

За товщиною папілярні лінії чоловіків більші, ніж у жінок, проте папілярні лінії останніх у цьому відношенні можуть бути сплутані з лініями