Цивільна оборона України
Конституція України, прийнята Верховною Радою в червні 1996 p., закріпила правові основи забезпечення безпеки, які охоп-люють широкий спектр діяльності людини, у тому числі вимоги За-гальної Декларації прав людини, прийнятої ООН 10.12.1948 року, Женевських Конвенцій від 12.06.1949 p., зарубіжного і власного державного будівництва, закріпивши їх у статтях 23,27,28,29,30,50,65. Стаття 27 Конституції говорить: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавле-ний життя. Обов'язок держави — захищати життя людини...».
Для реалізації прав людини по захисту її життя і здоров'я від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу держава, як гарант цього права, створила державну систему — Цивільну оборону України, увівши її в дію Законом України «Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року з наступними змінами і доповненнями в Законі України «Про Цивільну оборону України» від 24 березня 1999 року, а також Положенням Кабінету Міністрів України «Про Цивільну оборону України (1994 р.)».
У преамбулі Закону проголошено: «Кожний має право на за-хист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших цент-ральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністра-цій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкова-ності...».
Цивільна оборона України є державною системою органів управління сил і засобів, створюваних для організації і забезпечен-ня захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техно-генного, екологічного, природного і військового характеру.
Державна система Цивільної оборони України
Систему Цивільної оборони становлять:
- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;
- органи повсякденного управління процесами захисту насе-лення в складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підпри-ємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпо-рядкованості;
- сили і засоби, призначені для виконання завдань Цивільної оборони;
- фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ре-сурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
- системи зв'язку, оповіщення й інформаційного забезпечення;
- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичай-них ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи;
- курси і навчальні заклади підготовки й перепідготовки фахівців та населення з питань Цивільної оборони;
- служби Цивільної оборони.
Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, усі шари населення, а розподіл за обсягом і відповідаль-ністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничою ознакою.
Завдання Цивільної оборони України
1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха. З метою виконання завдання:
- вчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситу-ацій і захисту населення від впливу їх наслідків;
- готується науково-обґрунтований прогноз наслідків мож-ливих надзвичайних ситуацій;
- здійснюється безупинне спостереження за станом потенцій-но-небезпечних об'єктів і навколишнього середовища;
- підтримуються в готовності до негайного використання за-соби оповіщення й інформаційного забезпечення населення, ство-рюються локальні системи виявлення місць зараження і локальні системи оповіщення;
- створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;
- здійснюється забезпечення працівників підприємств, уста-нов, організацій індивідуальними засобами захисту, а також ве-деться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.
2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзви-чайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про обстановку, що складається.
З метою виконання завдання в усіх ланках міських і позаміських пунктів (управління) на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, ліній зв'язку і радіомовлення, а та-кож спеціальних засобів, створюється система оповіщення й інформаційного забезпечення. Це комплекс організаційно-тех-нічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади адміністраціям підпри-ємств, установ і організацій, силам Цивільної оборони і населен-ню.
Автоматизована система оповіщення й інформаційного за-безпечення створюється на базі загальнодержавної мережі зв'язку і радіомовлення, підрозділяється на державну і регіональну. Систе-ма повинна забезпечити циркулярне оповіщення посадових осіб з використанням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення. Система оповіщення й інформаційно-го забезпечення використовується централізовано.
3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.
З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів щодо забезпечення укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.
4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха й у воєнний час.
Завдання передбачає заходи, здійснювані центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих рад народних депутатів, штабами Цивільної оборони, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а та-кож у випадку надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, що може опинитися (опинилося) у вогнищах ураження.
Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізації соціальних гарантій на період про-ведення рятувальних та інших невідкладних робіт є:
- тимчасове розселення громадян у безпечних районах;
- організація харчування в районах лих і тимчасового розсе-лення;
- організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
- організація надання фінансової допомоги потерпілим;
- забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епіде-міологічного нагляду в районах тимчасового розселення.
5. Організація і проведення рятувальних та інших невідклад-них робіт у районах лих і місцях ураження.
Це завдання полягає у виконанні заходів,