До галузевих належать повноваження місцевих державних адміністрацій в галузях: соціально-економічного розвитку відповідних територій, бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації та підприємництва, побутового обслуговування, транспорту і зв'язку, використання та охорони земель, охорони довкілля, міжнародних і зовнішніх економічних відносин , тощо [37, с.548].

Організаційно-процедурні питання діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних адміністрацій. Типові регламенти місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України [19].

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних і інших матеріалів, систематичної перевірки актів законодавства місцевих адміністрацій, надання методичної і іншої практичної допомоги адміністраціям та органам місцевого самоврядування, головою відповідної місцевої адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Апарат очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої адміністрації. Він же затверджує положення і визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату, а також організовує роботу апарату [18].

Тим часом, на сьогоднішній день місцеві державні адміністрації ще є представниками виконавчої влади на місцях і вони діють за принципом субординації та відповідності перед Президентом України і Кабінетом Міністрів, а також підконтрольності і підзвітності органам виконавчої влади вищого рівня. Це є позитивним моментом в організації діяльності місцевих державних адміністрацій, оскільки створюється логічно побудована і чітко налагоджена система структурних ланок по взаємодії вищестоящих органів з вищестоящими на принципах ієрархічності та субординації.

Отже, виконавча гілка влади в Україні є невід’ємною частиною єдиної державної влади, наділена специфічними рисами, які зумовлені її функціональним призначенням. Система органів виконавчої влади побудована за принципами ієрархії та субординації та покликана здійснювати всебічне і ефективне управління всіма сферами суспільного життя задля виконання покладених на неї завдань, відповідно до Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів.

Проте в діяльності і функціонуванні даної системи органів з іншими суб’єктами часто виникають колізії, непорозуміння, проблеми, які часом мають невтішні наслідки. Причиною цього є недостатнє нормативно-правове регулювання і визначення статусу та повноважень окремих ланок органів, недосконалість, невпорядкованість самої системи, підпорядкування органів виконавчої влади одночасно і Президенту і підзвітність Верховній Раді, недоліки як центрального рівня, так і регіонального. Для усунення їх, та удосконалення системи органів виконавчої влади необхідна реформа, яка б носила комплексний, поступальний і всеохоплюючий характер.

Розділ ІІ. Адміністративна реформа: поняття та організаційно-правове забезпечення

Сьогодні в Україні ми спостерігаємо деяке пожвавлення трансформаційних процесів у різних сферах життя. Наша держава стала на шлях реформування не лише конкретних державних інституцій, а й політичної системи взагалі. Це є необхідною умовою, об’єктивним чинником, для того щоб України стала повноцінним і рівноправним членом як Європейської спільноти так і світової взагалі.

Об’єктивна необхідність проведення адміністративної реформи в Україні виникла якоюсь мірою ще до набуття нею незалежності, з появою ринкових відносин вже необхідно було впроваджувати іншу систему органів виконавчої влади. Україна взяла курс на розбудову вільного демократичного суспільства, де найголовнішою цінністю повинні були стати права і свободи людини. З цього боку в Україні також необхідно було здійснювати радикальні перетворення, з тим щоб створити принципово новий апарат виконавчої влади, який би відповідав вимогам сучасності.

Перехід до ринкових відносин – глобальна проблема. Її вирішення передбачає реформування не тільки економіки, а й усіх сфер суспільного життя, в тому числі досягнення відповідності нових інститутів європейським і світовим стандартам при врахуванні національних особливостей. Такий підхід до розвитку правових інститутів України забезпечує їх соціально-економічну обумовленість і поступовість розвитку.

Спочатку слід з’ясувати, що означає поняття адміністративної реформи. І більшості країн під адміністрацією розуміють систему органів і структур виконавчої влади, службовий персонал, а також компетенцію останнього, методи і форми його діяльності. Таке розуміння є прийнятним в юридичній науці та практиці. Воно пов’язане з реалізацією виконавчої влади – організаційно-владного, повсякденного, оперативного виконання законів.

Адміністративна реформа здійснюється кожного разу, коли існуюча система виконавчої влади об’єктивно не забезпечує належної організації виконання законів, а не за бажанням окремих керівників чи на вимогу іноземних структур, зокрема Міжнародного валютного фонду.

Зазначена реформа – це складне явище суспільного життя. Вона передбачає чітке визначення системи органів виконавчої влади, їх компетенції, структури посад і порядку їх заміщення, форм і методів роботи, ієрархії підлеглості та порядку відповідальності.

Тобто, лише системні послідовні заходи, спрямовані на вдосконалення виконавчої влади можуть забезпечити за нинішнього рівня розвитку в Україні продуктивних сил функціонування ринку і соціально-господарського механізму в цілісному контексті об’єктивно обумовлених юридичних норм і демократичного державного регулювання, певного стану суспільної свідомості, моралі та культури.

На думку професора Авер’янова адміністративна реформа означає “здійснення комплексу структурно-функціональних, організаційних і кадрових перетворень, у системі виконавчої влади, спрямованих на значне підвищення ефективності реалізації публічної влади в сфері діяльності держави і місцевого самоврядування” [21, с.20].

Система органів виконавчої влади є найважливішим елементом механізму державного управління, і є провідним об’єктом трансформаційних перетворень у ході проведення в Україні адміністративної реформи [24, с.24].

Як ми бачимо, діюча система і