У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


в основному на реалізацію такої політики у керованих ними сферах суспільного життя та контроль за виконаням програм такої політики. Також центральні органи узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства і у встановленому порядку вносять їх на розгляд Президента та Кабінету Міністрів. В межах своїх повноважень вони організовують виконання відповідних нормативних актів та здійснюють контроль за їх реалізацією.

Міністри та Голови держкомітетів забезпечують в межах своїх повноважень приведення в життя такої політики у доручених їм галузях і сферах; здійснюють керівництво відповідними міністерствами і галузями, сферами управління; за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів готують питання на розгляд Кабінету Міністрів, вносять пропозиції щодо порядку денного його засідань; затверджують структуру, штатний розпис, положення про структурні підрозділи очолюваних ними міністерств, тощо. [43, с.29]

Компетенція центральних органів виконавчої влади визначена у відповідних Положеннях про ці органи. Так, в межах закону, до їх компетенції належить: розробка проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України; прогнозування розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах, розробка цільових перспективних програм, спрямованих на поглиблення економічної реформи; реалізація державної стратегії розвитку відповідних галузей; здійснення функцій управління майном підприємств, що належить до сфери управління центральних органів виконавчої влади; розробка внутрішніх фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх впровадження; формування та реалізація інвестиційної політики, виходячи з пріорітетних напрямків структурної перебудови економіки, тощо. Більш конкретні повноваження, властиві певному центральному органу виконавчої влади, закладені у відповідному Положенні про ці органи. [40, с.536]

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна виділити три групи, які покладені на центральні органи.

Ця група пов'язана з розробкою державних програм та реалізацією державної політики. Це зокрема формування та реалізація державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробка механізмів її реалізації, прогнозування розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах; підготовка проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України; участь у формуванні та реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб; розробка цільових перспективних програм, опрацювання комплексу заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи, реалізація державної стратегії розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей); забезпечення у межах своєї компетенції реалізації державної поліики; Включає питання економічного розвитку та системи оподаткування, а саме: внесення у встановленому порядку пропозицій щодо змін умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях і підготовка пропозицій щодо вдосконалення механізму регулювання розвику економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки; формування та реалізація інвестиційної політики з урахуванням пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки; розробка відповідних фінансово-економічних та інших нормативів, механізму їх впровадження, затвердження галузвех стандартів; управління майном відповідних підприємств; складання макроекономічних та міжгалузевих балансів, розробка пропозицій щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки; формування та реалізація антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства). Становлять питання, пов'язані зі здійсненням міжнародної та зовнішньоекономічної діяльності. Це вжиття заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності; захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку; участь у підготовці міжнародних договорів України, укладання міжнародних договорів міжвідомчого характеру.

Цими завданнями визначається зміст здійснюваного органами виконавчої влади управління відповідними галузями. [35, с.35]

Отже, аналізуючи вищевикладене, можна зробити ряд висновків:

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є невід"ємно частиною державного апарату, які покликані здійснювати функції державного управління в межах відповідної галузі на основі Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів та забезпечувати втілення в життя державної політики у відповідних галузях державного управління; Вони здійснюють керівництво дорученої їм сферою відання і відповідальні за стан її розвитку перед Кабінетом Міністрів та Президентом України; В цій ланці виконавчої гілки влади існує ряд недоліків. Перш за все це неврегульованість правового статусу цих органів на законодавчому рівні та надмірне втручання Президента з огляду на його повноваження. Також суттєвим недоліком є те, що процес формування центральних органів виконавчої влади супроводжується постійними і не завжди аргументованими змінами в складі центральних органів виконавчої влади, частих скорочень, перетворень, віднесень повноважень одних комітетів до відання інших, тощо. особливо наочно даний процес спостерігається з приходом нової влади, внаслідок чого організаційна система державного управління знаходиться в стані безперервного реформування. Нерідко, зміни, що вносяться в організаційну систему міністерств мають, як правило, ознаки стихійності та відсутності наукового обгрунтування для прийняття відповідних рішень. Звідси і випливають неодноразові заходи щодо реорганізації одних і тих самих управлінських структур. Наслідками такого реформування може бути порушення управлінських зв'язків між окремими ланками органів виконавчої влади, а також втрата часу на звикання всієї управлінської системи до нових умов функціонування та на вирішення пробле, пов'язаних з організаційним впорядкуванням.

Таким чином, можна зробити висновок, що система управління в економічній та соціальній сфері стане більш ефективною, якщо відповідні органи державної влади при вирішенні проблем, пов'язаних з міністерствами та відомствами врахують наведені вище недоліки.

РОЗДІЛ ІV. Організаційно-правові основи діяльності органів

виконавчої влади на місцях

Виконавчу владу на відповідній території, а саме в областях і районах здійснюють місцеві органи виконавчої влади – районні і обласні державні адміністрації. [1]

Вони діяють на основі Конституції України та Закону України "Про місцеві

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19