а також в силу функціонування Секретаріату Президента України, який хоча є суто "президентським" органом, покликаним забезпечити виконаня конституційних обов'язків Президента все ж має деякі права, що стосуються сфери виконавчої влади. Зокрема контроль за виконанням Указів Президента, контроль за діяльністю керівників органів виконавчої влади, участь в опрацюванні проектів актів Президента України на всіх етапах у Кабінеті Міністрів України, Раді нацбезпеки та інших органах державної влади. [12]
Таким чином можна зробити висновок, що фактично не входячи до стандартної системи вертикальної побудови органів виконавчої влади все ж ці інституції здійснюють значний вплив на діяльність органів виконавчої влади.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що виконавчій гілці влади притаманні як ознаки інших гілок державної влади, так і ознаки, які відрізняють гілку виконавчої влади від інших гілок. Так, такими що притаманні всім гілкам державної влади є:
відносна самостійність у системі єдиної державної влади;
організаційний характер впливу на суспільні відносини;
організаційна оформленість її носіїв (суб'єктів), тобто вона має конкретне суб'єктивне визначення і уособлюється в діяльності спеціальних структур, наділених державою відповідною компетенцією;
системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;
професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеціально утвореними і підготовленими, а також офіційно визнаними державою суб'єктами;
універсальність існування в часі і просторі, тобто виконавча влада здійснюється безперервно й на всій підпорядкованій державі території. [44, с.24]
А ознакою, притаманною тільки виконавчій гілці державної влади, яка віддзеркалює особливість її сутності, на мою думку, можна назвати: по-перше, вторинність і, певною мірою, підвладність законодавчій владі. Тобто вторинність полягає в тому, що органи виконавчої влади, насамперед, покликані забезпечувати виконання законів у різних управлінських сферах, шляхом здійснення нормативно-правових, організаційних та інших розпорядчих дій. Питання "підвладності" має досить актуальний характер, оскільки у ст.6 Конституції України за-значено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, чим закріплена рів-ність трьох гілок влади. В даному випадку точніше можна вести мову про підзвітність, підконтрольність органів виконавчої влади і, перш за все, Кабінету Міністрів України – відповідно ст. 113 Конституції України – органу законодавчої влади – Верховній Раді України. [25, с.35] По-друге, масштаби її функціонування, оскільки її органи є найбільш розгалуженими і пошире-ними у державі (порівняно з іншими гілками влади). До сфери її безпосереднього відання належать економічні, правові, інформа-ційні, технічні, соціальні, ідеологічні, організаційні та інші ресурси. Виконавча влада спирається на значні території та контингенти людей, розгалужену систему своїх органів, які здійснюють управлінський вплив на сотні тисяч об'єктів. [31, с.25] По-третє, для виконавчої влади характерна так звана "подвійність" підпорядкування, оскільки вона значно залежить та підпадає під вплив як Президента України так і Верховної Ради з огляду на їх повноваження в сфері виконавчої влади. По-черверте, існування поняття "дуалізму" виконавчої влади, а це означає що виконавча влада фактично розподілена між Президентом України та Кабміном, причому Президент не являючись главою виконавчої влади та неналежачи до жодної з гілок влади має досить вагомий вплив на виконавчу гілку влади з огляду на його широкі повноваження в сфері організації та кадрової політики щодо органів виконавчої влади. По-п'яте, відсутність законодавчого регулювання майже всіх ланок виконавчої влади, що часто спричиняє до непорозумінь між окремими ланками. По-шосте, хоча виконавча гілка будується "по вертикалі", окремо все ж існують інституції, які не належачи до цієї системи, здійснюють досить вагомий вплив на неї. По-сьоме, у зв'язку із змінами в суспільному житті постійно проводиться реформування цієї гілки влади з метою вдосконалення та підвищення ефективності в роботі органів виконавчої влади.
Підводячи підсумок, можна зазначити, що виконавча влада є інструментом "в розпорядженні як держави так і її органів", за допомогою управлінської діяльності якого реалізуються приписи законодавчої влади, а сама виконавча влада є відносно самостійною гілкою державної влади, що має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою її органів на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів з метою реалізації прав і свобод людини.
РОЗДІЛ ІІ. Правовий статус Кабінету Міністрів України
Згідно з Конституцією України, Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.
Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої
влади відображає його роль і місце не лише в системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади України в цілому, характеризує його як орган, який здійснює виконання законів Верховної Ради та нормативних актів Президента України.
Ліквідувавши верховенство однієї гілки влади над іншою, Конституція встановила, що Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Відповідальність Кабінету Міністрів перед Президентом України виявляється в тому, що саме Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра України, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. А за поданням Прем'єр-міністра він призначає членів Кабінету Міністрів України, припиняє їх повноваження на цих посадах і багато повноважень Президента України безпосередньо стосуються діяльності Кабінету Міністрів.
Підконтрольність і підзвітність Кабінету Міністрів України реалізується через затвердження Верховною радою Державного бюджету України та внесення до нього змін, організацію контролю за виконанням бюджету та прийняття рішень щодо звіту