„Договори про передачу результатів інтелектуальної діяльності”

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................................... | 3

Розділ 1. Загальна характеристика договорів про передачу результатів інтелектуальної діяльності ......................................................................................... |

6

Розділ 2. Ліцензійний договір

2.1. Поняття і форма ліцензійного договору ................................................ | 11

2.2. Зміст ліцензійного договору ................................................................... | 16

2.3. Види ліцензійних договорів .................................................................... | 24

Розділ 3. Договір комерційної компенсації (франчайзингу)

3.1. Поняття договору комерційної концесії ................................................ | 29

3.2. Зміст договору комерційної концесії ..................................................... | 39

3.3. Зміна і припинення договору комерційної концесії ............................. | 53

Висновки ......................................................................................................................... | 56

Список використаних джерел ....................................................................................... | 59

ВСТУП

З проголошенням в Україні курсу на створення ринкової економіки найважливішим стимулом активізації господарської діяльності стає конкуренція, направлена на включення в цей процес об’єктів інтелектуальної власності – важливого інструменту технологічного і економічного розвитку держави. З визнанням об’єктів інтелектуальної власності в якості товару зростає інтерес до питань оформлення прав на результати інтелектуальної діяльності та їх використання. Сьогодні ці питання побувають великого значення у комераційній, виробничій і зовнішньополітичній діяльності підприємств всіх форм власності. Передача і придбання технологій у вигляді результатів інтелектуальної діяльності дало змогу цілому ряду країн подолати відставання в розвитку сучасних галузей промисловості, задовольнити потреби внутрішнього ринку в найважливіших товарах, зменшити залежність від імпорту. Для країн з економікою, що розвивається, до яких належить і Україна, передача і придбання таких передових технологій є головним засобом розв’язування завдань створення власної промисловості.

Актуальність дослідження договірних відносин з приводу передачі результатів інтелектуальної діяльності зумовлюються двома аспектами:

широким розповсюдженням даних відносин як в цілому світі, так і в Україні зокрема;

тим, що дані відносини є відносно новими, а тому їх правове регулювання є недостатньо новим.

Об’єктом дослідження є договори в сфері інтелектуальної власності, а предметом – договори про передачу результатів інтелектуальної діяльності. При вивченні цих питань застосовують наступні методи наукового дослідження: індукція, дедукція, аналіз і синтез, порівняння та історичний метод.

В процесі дослідження теми використовувались роботи І.І. Дахно, В.В. Луця, О.Д. Святоцького, В.Л.Петрова, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, В.Н. Дементьєва, Я.М.Шевченко, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, А. Герасименка, В.Герасименка, Е. Луб’яної, М. Солощук, Л. Федченко, О. Горбаня, Л. Діккенса, І. Килимник, В. Крижни, О. Мельник, М. Паладія, Я. Сидорова та міжнародна практика.

Необхідно зазначити, що якщо основні різновиди договорів про передачу результатів інтелектуальної діяльності (ліцензійний договір та договір комерційної концесії) висвітлюються в навчальній та науковій літературі, то загальна характеристика цього виду договорів взагалі не досліджена. Це є суттєвим недоліком і потребує негайного виправлення. Цьому присвячений розділ перший роботи.

Досвіду використання об’єктів інтелектуальної власності в Україні накопичено ще недостатньо. Основні умови та реквізити договорів поки що не типізовані у відповідних зразкових чи типових договорах. Тому дуже важливо визначити зміст та істотні умови передусім ліцензійного договору та договору комерційної концесії (франчайзингу). Необхідно усунути існуючі суперечності в поглядах щодо предмета договорів. В зв’язку з тим, що результати інтелектуальної діяльності є специфічним об’єктом і їх оцінку неможливо провести за традиційними правилами щодо визначення вартості майна, слід детальніше розглянути порядок визначення винагород за використання результатів інтелектуальної діяльності. На окрему увагу заслуговує розмежування ліцензійного договору від договору комерційної концесії та від інших суміжних з ними договорів. Стосовно ліцензійного договору проблемними є питання видання ліцензії у випадку декількох співволодільців охоронного документа.

Серед договорів в останні десятиріччя широкого застосування в країнах з ринковою економікою дістав договір комерційної концесії (франчайзингу), в Україні він теж робить перші кроки. Тому, перш за все, необхідно визначити переваги цього договору як для правоволодільця, так і для користувача, а також для споживачів, які безпосередньо не є стороною договору, але мають в ньому значний інтерес. В зв’язку з цим важливою постає проблема відповідальності за договором, причому не тільки однієї сторони перед іншою, а й кожної сторони перед споживачами. Ці питання недостатньо вирішені і в законодавстві, і в літературі. Проблемним залишається питання співвідношення термінів, які застосовуються в українському законодавстві та в міжнародній практиці до договору комерційної концесії (франчайзингу).

Враховуючи все вищевикладене, метою даного дослідження є ретельне теоретичне вивчення правової природи та аналіз особливостей договірних відносин щодо передачі та придбання результатів інтелектуальної діяльності, вирішення основних дискусійних питань, розробка концептуальних положень і рекомендацій створення механізму регулювання та нормативної бази.

Для досягнення поставленої мети можна сформулювати наступні завдання:

визначення правової природи договірних відносин даного виду;

аналіз особливостей договорів щодо передачі результатів інтелектуальної діяльності;

розгляд дискусійних питань, які існують в науковій літературі;

порівняння різних видів договорів, в основному в сфері інтелектуальної діяльності;

розробка рекомендацій щодо ефективного застосування результатів інтелектуальної діяльності в усіх сферах господарювання.

Дослідження становитиме інтерес для всіх, хто цікавиться питанням інтелектуальної власності та може бути використане при подальших наукових дослідженнях.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Згідно зі ст. 27 Загальної декларації прав людини та ст. 41 Конституції України кожна людина має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, приймати участь у науковому прогресі і користуватися його благами [1; 2].

Об’єкт права „інтелектуальна власність” – це абстрактне поняття, що використовується для позначення сукупності виключних прав на результати інтелектуальної і, передусім, творчої діяльності, а також прирівняні до них за правовим режимом засоби індивідуалізації юридичних осіб, продукції, робіт і послуг.

Згідно із Законом України „Про власність” від 7 лютого 1991 р. об’єктом права інтелектуальної власності громадян визнаються твори науки, літератури