Припинення права, яке входить в комплекс прав, наданих користувачу за договором комерційної концесії, не є підставою припинення договору, а обумовлює зміну зустрічних зобов’язань користувача. Звичайно сторони погоджують у такому випадку відповідне зменшення винагороди, яка виплачується користувачем правоволодільцю. Це правило не поширюється на торговельну марку чи інше позначення. Як вже було зазначено вище, припинення виключних прав на ці об’єкти припиняє і договір комерційної концесії. Відповідно до ст. 1128 ЦК у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцю плати [4].

ВИСНОВКИ

Договори про передачу результатів інтелектуальної діяльності – це окрема група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на придбання чи передачу винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, ноу-хау, комерційних таємниць та інших результатів інтелектуальної діяльності. За своїми юридичними властивостями вони є консенсуальними, двосторонніми, оплатними. Предметом даних договорів є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності.

Законодавче регулювання вказаних договорів потребує вдосконалення, зокрема, шляхом виділення їх в окрему главу Цивільного Кодексу під назвою „Передача результатів інтелектуальної діяльності”, куди повинні ввійти загальні норми щодо передачі, а також детальна регламентації її основних різновидів - ліцензійного договору та договору комерційної концесії (франчайзингу).

Ліцензійний договір – це договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу та інших законодавчих актів. Договір укладається у письмовій формі і може бути зареєстрований за вимогою однієї із сторін договору в порядку, передбаченому законодавством.

Істотними умовами ліцензійного договору є: предмет договору; сторони у договорі, їх права та обов’язки; вид ліцензії; вартість ліцензії; строк чинності договору.

Труднощі на практиці викликає питання видання ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності у випадку наявності декількох співволодільців охоронного документа одним із ним, оскільки чинне законодавство містить вимогу одержання згоди всіх інших співволодільців. Уявляється доцільним ввести в цивільне законодавство України правову норму, яка б дозволила такому співволодільцю охоронного документа видавати невиключну ліцензію будь-якій заінтересованій особі без згоди інших співволодільців, але з виплатою їм грошової компенсації. Що ж стосується укладення договору виключної ліцензії, то в цій частині повинні діяти чинні норми щодо згоди всіх співволодільців охоронного документа.

Ліцензійні договори класифікуються на різні види. Так, за сферою дії виділяють ліцензійні договори в сфері промислової власності та в сфері авторських і суміжних прав; за предметом ліцензії - ліцензійні договори на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, знаки для товарів і послуг, сорти рослин, ноу-хау тощо; за статусом суб’єктів договору та характером відносин між ними – міжфірмові та внутріфірмові; за обсягом прав, що передаються – виключні, невиключні, повні ліцензії; за способом охорони об’єктів інтелектуальної власності – патенті, безпатентні та комплексні; за видами ліцензії – супровідні, „чисті”, поворотні, перехресні, відкриті, примусові тощо.

Комерційна концесія – це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язана надати другій стороні (користувачу) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товарів та (або) надання послуг. Договір укладається в письмовій формі і підлягає обов’язкової державній реєстрації.

Потребує вирішення питання співвідношення термінів, які застосовуються в українському законодавстві та в міжнародній практиці до даного договору:

до поняття договору в українському законодавстві застосовується термін „комерційна концесія”, а в міжнародній практиці – „франчайзинг”;

сторін договору український законодавець називає „правоволоділець” і „користувач”, а міжнародна практика – „франчайзер” і „франчайзі”.

На нашу думку, допустимим є використання поряд обох типів термінів, але в кожному випадку юридична сутність, значеннєве навантаження та їх тлумачення повинні бути незмінними.

До істотних умов договору комерційної концесії слід віднести: предмет договору; строки, їх права та обов’язки; винагорода за використання переданих результатів інтелектуальної діяльності; відповідальність між сторонами договору.

Доцільним також є віднесення до істотних умов договору комерційної концесії умов про відповідальність кожної сторони перед споживачем залежно від типу договору.

За сферою використання комерційну концесію (франчайзинг) класифікують на: збутковий, торговий, виробничий і франчайзинг у сфері обслуговування та надання послуг.

Незважаючи на спільні риси в правовій природі ліцензійний договір та договір комерційної концесії мають певні відмінності:

а) права, які передаються за договором комерційної концесії, використовуються тільки в процесі підприємницької діяльності, тоді як ліцензійний договір такого обмеження не має;

б) договір комерційної концесії обов’язково реєструється у спеціальному порядку, а реєстрація ліцензійного договору не є обов’язковою;

в) в ліцензійних відносинах фактичний виробник (ліцензіат) завжди зобов’язаний інформувати про себе клієнтів-споживачів і не має права „приховуватися” під фірмою правоволодільця (ліцензіара);

г) комерційна концесія передбачає передачу комплексу виключних прав правоволодільця, а при ліцензійному договорі передається право на використання одного об’єкта права інтелектуальної власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.

Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – Н.: Наук.думка, 1992. – 199 с.

Господарський кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 192 с.

Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 352