комп’ютерною злочинністю, визнано, що прибутки, так званих, кіберзлочинців займають третє місце після доходів наркоділків та нелегальних постачальників зброї [24, с. 28].
Слід звернути особливу увагу на злочини з картками електронних платежів. За експертними оцінками на міжнародному рівні цей вид транснаціональної злочинності завдає збитків міжнародній банківській системі до 10% обсягів операцій за картковими рахунками. Так, у міжнародній системі електронних платежів MasterCard зареєстровано вказаних шахрайств на суму 703млн. доларів США, VISA зазнала збитків через шахрайства з кредитними і дебіторськими картками в усьому світі на 1,2 млрд. доларів США.
Як приклад суспільно небезпечного прояву одного з видів кіберзлочинності можуть слугувати події 23 жовтня 2002р., коли організовано вчинено кібератаку хакерів з різних частин світу на 13 провідних міжнародних серверів світової комп’ютерної мережі Інтернет. З них уціліли тільки чотири. На думку експертів, у результаті цієї акції завдано економічних збитків у різних державах на суму, що перевищує 1трл. доларів США. Під загрозу було поставлено існування всієї міжнародної системи комп’ютерної телекомунікації.
Аналіз різних джерел дозволяє зробити прогноз про значне зростання у наступні роки таких проявів кіберзлочинності, як поширення комп’ютерних вірусів через Інтернет – тобто комп’ютерних програм, здатних спричинити перекручення, блокування та знищення інформації. В окремих країнах, поряд з іншими видами кіберзлочинів, поширення комп’ютерних вірусів розглядається кримінологами як форма кібертероризму.
Незаконна торгівля дикими тваринами.
В останні декілька десятиліть велику загрозу для навколишнього середовища завдає незаконна діяльність людини. В результаті такої діяльності багато видів диких тварин практично зникли. Щоб недопустити виникненню цієї загрози, в 1973р. була прийнята Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, яким загрожувало зникнення». Учасниками цієї Конвенції являються всі держави» [16, с.50].
Тим не менше є дані про широку міжнародну незаконну торгівлю дикими тваринами. В багатьох сферах промисловості є попит на диких тварин, полювання на яких заборонено. Деякі товари використовуються для виробництва фармацевтичних продуктів, інші - як новинки або для виробництва прикрас. Високі ціни на ці товари, не могли не привернути увагу до цієї діяльності організованих злочинних угрупувань, які дуже швидко застосували заходи для задоволення попиту на цих ринках.
Підсумувавши вище сказане, можна зробити висновок, що транснаціональні злочинні організації мають можливість розширювати сфери діяльності – наприклад, за рахунок організації торгівлі «живим товаром», експлуатації іммігрантів з бідних країн, - інтенсифікувати злочинні промисли, чому сприяє відкриття кордонів, доступ до продуктів науково-технічного прогресу, використовувати новітні технології та фінансові мережі для «відмивання» коштів й проникати у законний бізнес, підсилюючи свій вплив у різних сферах суспільства. Відтак транснаціональна організована злочинність перетворюється на наддержавну структуру міжнародного характеру [2, с. 58].
РОЗДІЛ 3 Міжнародне співробітництво протидії злочинній діяльності транснаціональних злочинних організацій
Міжнародна злочинність – це негативне соціальне явище, яке спричиняє шкоду розвитку всьому суспільству і зараз вона становить велику небезпеку для міжнародного правопорядку.
В умовах зростання злочинності міжнародна громадськість змушена координувати питання боротьби із злочинністю в межах державних і не державних організацій. На універсальному рівні цими питаннями займається ООН. Стаття 3 статуту ООН закріплює необхідність міжнародного співробітництва, для вирішення проблем соціального і гуманітарного характеру, в тому числі і боротьбу із злочинністю. В цю роботу включені її головні, допоміжні органи і цілий ряд спеціальних установ.
Провідну роль відіграє Генеральна Асамблея ООН. Ще в 1950р. вона закріпила за ООН функції, які раніше виконувала Міжнародна кримінальна і пенітенціарна комісії. На її засіданнях розглядались проблеми попередження злочинності в ХХст., взаємозв’язку злочинності і соціальних змін, приймались конвенції по боротьбі з міжнародним тероризмом, незаконним розповсюдженням наркотиків і іншими міжнародними злочинами, а також створювались спеціальні комітети і органи по боротьбі з ними.
Комітет безпеки ООН розглядає дані питання у зв’язку з скаргами держав про вчинення окремих злочинів і актів агресії. На своїх засіданнях він обговорює, наприклад, найбільш тяжкі терористичні акти. В секретаріаті ООН є спеціальний підрозділ «Сектор ООН по попередженню злочинності і кримінальному правосуддю», який в межах своєї компетенції виконує свої функції і готує рекомендації Генеральному секретарю ООН і Секретаріату [18, с. 81].
Найбільш потрібно, виділити діяльність Комісії міжнародного права ООН, яка сприяє розвитку міжнародного права і його кодифікації. В її склад входять 34 члена, які обираються на 5 років Генеральною Асамблеєю ООН. Комісією розроблені проекти основних конвенцій по боротьбі з міжнародними кримінальними злочинами. В 1954р. вона розробила проект Кодексу міжнародних злочинів. Міжнародні злочини, які не мають прямого зв’язку із злочинною діяльністю окремої держави, однак посягають одночасно на міжнародний і національний правопорядок, на мирне співробітництво держав в сфері економіки, культури, торгівлі прав і свобод людини і представляють суспільну небезпеку для багатьох держав. В межах однієї держави боротьба з такими злочинами, їх попередження, не приводить до позитивних результатів, тому потрібні спільні дії різних держав.
Міжнародний суд ООН розглядає окремі справи. Робота по координації співробітництва держав по боротьбі із злочинністю покладена на Комісію економічної і соціальної ради ООН. В її системі функціонують ряд спеціальних допоміжних органів. До них відносяться Комісія з прав людини і громадянина, Комісія з наркотичних засобів, Комітет по попередженню злочинності і боротьбі з нею і інші органи. Комітет по попередженню злочинності і боротьбі з нею періодично представляв в Комісії економічної і соціальної ради ООН рекомендації, в межах своєї компетенції, і один раз в 5 років проводив Конгреси ООН по попередженню злочинності і поводженню із правопорушниками. Такі Конгреси проходили в 1955р.