В роботі конгресів беруть участь не тільки спеціалісти від держав, але і представники спеціалізованих установ ООН, інших міжнародних організацій. Конгрес розробляє основоположні принципи попередження злочинності і кримінального правосуддя. При цьому злочинність розглядається як глобальна проблема, для вирішення якої необхідне міжнародне співробітництво. VIIІ Конгрес відбувся в Гавані під девізом міжнародного співробітництва для попередження злочинності на ХХІ століття. В його роботі приймало участь приблизно 1400 представників із 127 країн і 40 недержавних міжнародних організацій. Вони констатували, що в найближчі роки буде спостерігатися зростання злочинності. Конгрес прийняв приблизно 40 документів, серед яких проекти типових договорів про видачу злочинців, про правову допомогу держав в сфері кримінального правосуддя.

Ряд спеціалізованих установ ООН в межах своїх функцій ведуть боротьбу із злочинністю. Серед них ІКАО, ІМО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ і інші. Ними розроблені і прийняті міжнародні конвенцій по боротьбі з окремими злочинами міжнародного характеру і розроблені рекомендації по боротьбі з ними [6, с. 57].

Боротьбою із злочинами міжнародного характеру займаються і недержавні міжнародні організації. В їх числі – Міжнародна асоціація кримінального права (МАУП), яка була заснована в 1924р. на основі Міжнародної ради спеціалістів по кримінальному праві. Відповідно до статуту МАУП намагається вдосконалювати законодавство і правові інститути, які забезпечують гуманне і ефективне правосуддя. Вона має консультативний статус в Комісії економічної і соціальної ради ООН і здійснює свою діяльність за допомогою національних груп окремих країн. В її компетенцію також входять підготовка і проведення міжнародних конгресів і надання консультацій ООН і її органам. Міжнародна соціологічна асоціація (МСА) переслідує тільки науково-дослідні цілі. Серед її комітетів є два, які займаються проблемами боротьби із злочинністю. Перший – по соціології права. Він здійснює наукові дослідження в сфері права і координує цю роботу в європейському регіоні. Його центром є Інститут соціології права для країн Європи, який має статус міжнародної організацій і розташований в Брюсселі. Другий комітет вивчає причини вчинення окремих видів злочинів, пов’язаних з особою злочинця.

Специфіка міжнародних злочинів займає всю ланку взаємовідносин «особа – суспільство – держава – міжнародна спільнота» і потребує підключення до боротьби з ними загальних зусиль не тільки державних, міждержавних органів, організацій, але і суспільства.

Прийняття різних конвенцій і міжнародних документів характеризується окремими видами міжнародних злочинів. Відповідно, органи ООН і міжнародні організації спеціалізуються на тому чи іншому виді злочину і здійснюють контроль і боротьбу з ними. Зокрема, важливим елементом системи міжнародного контролю за наркотиками є міжнародні угоди, а також міжнародні організації. Серед них у першу чергу варто згадати Комісію економічної і соціальної ради ООН з наркотиків, Міжнародний комітет з контролю за наркотиками і Програму ООН з міжнародного контролю за наркотиками (ЮНДКП) [17, с. 143].

Комісія з наркотичних засобів – одна з шести функціональних комісій ЕКОСОС. Це головний орган у системі ООН, відповідальний за розроблення і реалізацію політики з усіх питань, пов’язаних з контролем за зловживанням наркотиками.

Комісія аналізує функціонування системи контролю, вивчає необхідність внесення до неї змін. У її функції входить підготовка нових міжнародних угод.

Міжнародний комітет з контролю за наркотиками також діє під егідою ЕКОСОС як інформаційний, контролюючий і консультативний орган. Він є спадкоємцем низки органів з контролю за наркотиками, перший з яких заснований відповідно до міжнародного договору понад 70 років тому. Комітет прагне обмежити культивування, виробництво, виготовлення і використання наркотичних засобів достатньою кількістю, необхідною для медичних і наукових цілей. При виконанні своїх обов’язків Комітет співробітничає з урядами і підтримує з ними постійний діалог з метою сприяння досягненню цілей договорів [18, с. 40].

Європейський комітет по боротьбі з наркотиками створений з метою координації зусиль держав-учасниць Європейського співтовариства у галзуі боротьби з незаконним обігом наркотиків. Збирається 6 разів на рік і розробляє загальноєвропейський план, на основі якого координуються зусилля держав-учасниць.

Отже, з впевненістю можна говорити про систему відповідних органів і організацій, які в межах своєї компетенції, вирішують питання боротьби з наркотиками.

ВИСНОВОК

У даній кваліфікаційні роботі даються ознаки та характеристика феномену «організована транснаціональна злочинність», визначаються міжнародні та національні підходи до класифікації окремих суттєвих ознак транснаціональних злочинних груп, подаються конкретні пропозиції щодо організації законодавчого та практичного забезпечення боротьби з ними. Аналізується світовий досвід з цих проблем.

В роботі обґрунтовано і визначено ряд положень та висновків, які мають значення для науки та практики, а саме:–

розроблено теоретичне визначення поняття організованої транснаціональної злочинності як нового явища, що виникло в результаті розвитку міжнародних економічних та соціальних відносин, а також бурхливих інтеграційних процесів, що відбуваються у світі внаслідок значних демократичних перетворень в країнах Східної Європи, а також країн Африки, Азії та Латинської Америки;

дослідженню були піддані соціально-економічні умови і об’єктивні причини, які зумовили не тільки появу організованої транснаціональної злочинності, але й сприяли її інтенсивному поширенню;

зроблено узагальнений огляд окремих видів протиправної діяльності організованих злочинних угрупувань;

розроблено низку практичних рекомендацій для міжнародних органів та організацій щодо здійснення боротьби з такими видами злочинної діяльності, як незаконна торгівля наркотиками, незаконна міграція та торгівля жінками, викрадення та контрабанда транспортних засобів, торгівля органами людського тіла та донорство крові і іншими злочинами.

Процес соціально політичних і економічних перетворень суспільства в умовах послаблення державного та суспільного контролю, корумпованості