На сьогоднішній день ні одна країна на може в повній мірі задовольнити потребу в людських органах для трансплантації, а число людей, які чекають операції росте скоріше, ніж їх пропозиція. Наприклад, в Ірландії лише 85% хворим робиться операція по трансплантації протягом року, в той час як в Сполучених Штатах Америки число таких людей складає 25%, а в Японії – менше 10%. Як показує статистика, в США станом на липень 1995р 24000 людей чекали операції для трансплантації органів. В Австралії число людей, які чекають трансплантацію нирок, складає 2000, зокрема кожний рік здійснюється приблизно 400 таких операцій.

Таке становище не могло не бути використано злочинними організаціями, оскільки при дефіциті органів потрібних для трансплантації злочинна діяльність в цій сфері може принести великі прибутки. Як заявив директор Австралійського інституту кримінології, «не дивно, що виник «чорний ринок», на якому людські органи продаються за високою ціною». Велике число бідних і бездомних людей, в тому числі і дітей, особливо у малорозвинених країнах, являються головними поставщиками органів, необхідних для трансплантації. За допомогою технічного прогресу, який дозволив продовжити строк збереження органів після їх вилучення і перевезення на великі відстані, ”чорний ринок” цих товарів, безумовно, досягає ще більшого значення [16, с. 48].

Однією із причин виникнення занепокоєння за долю викрадених людей пояснюється підозрою, що їх вбивають з метою використання органів. Хоча даних про те, що викрадення людей здійснюється саме із цією метою, дуже мало. Безперечним є тільки те, що «чорний» ринок органів людського тіла існує і приносить прибуток. Наприклад, в Аргентині відомі випадки, коли у хворих, які знаходились в стані клінічної смерті на основі підроблених сконограм головного мозку, нерідко видаляли рогівку ока.

В Азії також процвітає нелегальна торгівля людськими органами. Індія є сумним лідером з використання частин тіла живих донорів, а Китай – померлих. Обидві країни мають значний прошарок зубожілого населення, але річ у тім, що згідно з індійськими релігійними традиціями не можна забирати частини тіла мертвих людей. В останні десятиліття Індія набула слави «ниркового базару», оскільки мільярдна країна з чисельним прошарком украй бідних людей перетворилася на головний центр таємного експорту нирок. Особливо багато покупців прибуває до Індії з заможних монархій Близького Сходу. Однак, все більше замовників їдуть до КНР, бо в індійських донорів зазвичай знаходять багато інфекційних хвороб. КНР добре відома своєю участю у торгівлі найрізноманітнішими людськими органами, передусім органами страчених в’язнів. Вважається, що щороку тут страчується понад тисячу чоловік – більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Деякі китайські лікарі, що отримали політичний притулок у США, заявили, що перед стратою у в’язнів, як у майбутніх донорів, брати різноманітні аналізи, аби встановити сумісність з людьми, що хотіли отримати їхні органи. Китай категорично заперечує подібні свідчення, але завдяки світовій пресі, що висвітлювала важку роботу китайських в’язнів у виправних закладах КНР вже багато десятиліть, за нею уже закріпилися слава країни, що постійно порушує права ув’язнених.

Безперечно, що ми живемо в такий час, коли можливості для корупції медичного персоналу великі. Це становище не зміниться до того часу, поки не будуть розроблені законодавчі норми, які б регулювали купівлю-продаж органів людського тіла [7, с. 78].

2.5. Інші види злочинної діяльності транснаціональних злочинних організацій

Ринок творів мистецтва і археологічних предметів також привернув увагу організованих злочинних організацій. У зв’язку з цим в доповіді Генерального секретаря ООН виділяються дві головні категорії предметів, які намагаються привласнити злочинці. Перша категорія – це художні твори і цінні антикварні предмети, які знаходяться в музеях, церквах, галереях і особистих колекціях в країнах Західної Європи. До другої категорії належать художні предмети, які мають культурну цінність. Ці предмети знаходяться в місцях проведення археологічних розкопок (гробниці, храми, залишки давніх людських поселень), а також в музеях країн в Африці, Азії, Латинській Америці.

Крадіжка чи незаконна купівля таких предметів, їх транспортування через кордони держав і збут, вимагають широкої системи взаємодопомоги і глибоких знань в цій сфері, якими володіють організовані злочинні угрупування.

Комп’ютерні злочини. Злочинним організаціям, як добре відомо, вдалося швидко мати і використовувати в своїх цілях технічні новинки. У зв’язку з технічним прогресом і появою спеціалістів більш високої кваліфікації, виникає певна кількість людей, які знаходять нові унікальні способи вчинення злочинів. Це особливо відноситься до технологій, які пов’язані з переробкою інформації.

Протягом останніх 25-30 років використання фінансовими установами комп’ютерної техніки різко зросло. Серед злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій і телекомунікацій, особливо зростає їх чисельність у сфері економіки, у тому числі:

легалізація («відмивання») прибутків, отриманих злочинним шляхом з використанням комп’ютерних технологій;

у банківській діяльності, зокрема злочини з використанням електронних платежів;

порушення права інтелектуальної власності на комп’ютерні програмні продукти;

комерційне, промислове шпигунство через глобальні мережі телекомунікації;

недобросовісна економічна конкуренція шляхом заподіяння шкоди потерпілим через блокування або знищення їх веб-сайтів чи несанкціоноване розміщення на них з метою поширення через мережу Інтернет дезінформації, що порочить ділову репутацію останніх, тощо.

За кримінологічними прогнозами кіберзлочинність (зокрема, такий її сегмент як організована та, особливо, транснаціональна) у першому десятилітті ХХІ ст. динамічно зростатиме. У низці міжнародних документів визнано, що кіберзлочинність сьогодні становить загрозу не тільки національній безпеці окремих держав, а й людству та міжнародному порядку.

За оцінками Інтерполу, оголошеними на шостому засіданні Робочої групи по співробітництву правоохоронних органів країн Центральної та Східної Європи з питань боротьби з