Зокрема зустрічаємо такий в юридичній літературі поділ на так званий головний факт та доказові факти. Зміст, що ховаєть-ся під терміном головний факт є досить широким і неоднозначним. Тому поділ визначений Ф. Н. Фаткулліним є більш доречним.

Хоч поняття предмету доказування в кримінальному процесі не використовується в Кримінально-процесуальному кодексі України /надалі КПК/, але його зміст розкривається в ст. 604 КПК.

Поняття меж кримінально-процесуального доказування має вирі-шальне значення при дослідженні теми доказування в кримінальному процесі. Не слід утотожнювати межі кримінально-процесуального дока-зування з поняттям предмету кримінально-процесуального доказування.

При дослідженні фактів і обставин, що належить встановити у справі вони завжди є багатоякісними і різноманітними в своєму зов-нішньому вигляді. Отже, для того, щоб доказування не мало ні безкі-нечного ні поверхового характеру в кримінальному процесі визначають поняття меж кримінально-процесуального доказування. Тобто предмет кримінально-процесуального доказування відповідає на питання, що підлягає доказуванню, а поняття меж кримінально-процесуального дока-зування - в якій мірі факти і обставини у справі необхідно дослід-жувати та з якою глибиною і в яких оптимальних межах необхідно дос-ліджувати ці дані.

Поняття меж при процесуальному доказуванні визначає ступінь деталізації та конкретизації кожного факту і обставин, що досліджується у справі та забезпечує необхідну глибину дослідження. Тобто межі кримінально-процесуального доказування визначають так звану "золоту середину" в необхідному дослідженні фактів і обставин в справі. Досліджуються тільки ті факти і обставини, що мають дока-зове значення і тільки в тій мірі, в якій вони необхідні в справі.

Цим самим межі кримінально-процесуального доказування виз-начають ступінь і глибину необхідного дослідження фактів і обставин, що розглядаються у справі. Але необхідно звернути увагу на неможли-вість безпідставного звуження меж кримінально-процесуального доказу-вання, що може стати наслідком прийняття неправильного рішення у справі.

Отже, межі кримінально-процесуального доказування визна-чають сукупність тих фактів і їх джерел, які необхідні і достатні для визнання доказування, як всієї системи обставин /фактів/, що складають премет доказування у справі, так і кожного з них окремо". 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказування. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973р. С. 66.

"Суб'єктами процесуального доказування повинні визнаватись особи, які уповноважені у встановленому законом порядку висловлюва-ти свої думки /версії, твердження/ про шукані факти, збирати і по-давати докази та їх джерела, самостійно брати участь в їх перевірці і оцінці, а також офіційно обґрунтовувати свої висновки по справі". 22 17 Фаткуллін Ф. Н Вказана праця

3 17 Фактулін Ф.Н. Общин проблемы процесуального доказывания. Казань Вид. “Издательство Казанського университета”. 1979 г. С.82

Існують різні думки щодо класифікації цих суб'єктів по різних ознаках.

Деякі автори беруть за основу класифікації відношення суб'єк-ту до обов'язку доказування, ділять їх на 3 групи:

- осіб, що несуть обов'язок доказування?

- осіб, що мають обов'язок тільки брати участь в доказуванні;

- осіб звільнених від такого обов'язку".3

Хоча більш доречний був би поділ суб'єктів за їх процесуаль-ною зацікавленістю у справі, зокрема Ф. Н. Фаткуллін говорить, що

суб'єктів кримінально-процесуального доказування " належить ділити на:

- органи, що здійснюють доказування в Інтересах чи від Імені держави. Це органи дізнання, попереднього слідства, прокурор і суд. Вони відповідають за всю повноту доказування і за досягнення об'єк-тивної Істини у кожній справі;

- на осіб, що беруть участь у доказуванні для захисту своїх Інтересів чи Інтересів, що ними представляються. В цю групу входять підозрюваний, обвинувачений /підсудний/, потерпілий, цивільний пози-вач, цивільний відповідач та їх представники. Під час доказування вони відстоюють власні Інтереси, діючи в рамках Із позиції цих Ін-тересів;

- на осіб, що здійснюють доказування у відповідності з зав-даннями, що покладені на них законом для захисту Інтересів окремих учасників судового провадження. Це захисник, що виступає в доказу-ванні від свого імені і поєднуючи свої професійні завдання з інте-ресами підзахисного. 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказивания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973 р. С. 82.

В даній класифікації більш вдало проведено поділ, який вод-
ночас дозволяє визначити в якій мірі і на кого з суб'єктів покладе-но обов'язок доказування в кримінальній справі. є абсолютно неприйнятним перекладування цього обов'язку на інших суб'єктів кримінального процесу, зокрема підозрюваного, обвинуваченого /підсудного/та їх представників. Всі інші суб'єкти мають не обов'язок доказування, а тільки право наведення певних міркувань, тез чи подання доказів у справі. Тобто "мають право, а не зобов'язані брати участь у доказуванні.2 2 17 Михеенко М. М.; Нор В. Т.; Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 137.

Розділ З

Засоби кримінально-процесуального доказування.

3.1. Поняття і визначення засобів кримінально-

процесуального доказування.

Поняття засобів кримінально-процесуального доказування є ключовою темою при дослідженні проблеми доказування в кримінальному процесі. Оскільки доказування завжди є опосередкованим шляхом піз-нання, то сам процес доказування повинен проходити за допомогою за-собів процесуального доказування. Потрібно зазначити, що засоби проце суального доказування повинні бути чітко і неоднозначне зафіксовані в відповідних законодавчих актах. Тому, що засоби процесуального доказування, за допомогою яких здійснюється доказування в криміналь-ному процесі є єдино можливим шляхом доказування. Порушення цієї ви-моги, тобто доказування поза визначеними законодавством засобами кримінально-процесуального доказування є абсолютно неприпустимим і призводить до порушення законності та прав людини.

Під терміном "засоби кримінально-процесуального доказуван-ня" розуміється досить багатопрофільне поняття. Це фактичні дані, що використовуються при доказуванні, а також форми і способи, за до-помогою яких вони долучаються до справи.

Під поняттям засоби кримінально-процесуального доказуван-ня