Слід зауважити, що у зв’язку з прийняттям останнім часом численних змін до Кримінально – процесуального кодексу України у практиці застосування законодавства, що регулює порядок розгляду цивільного позову у кримінальному процесі з’явились фактично нові правовідносини. Зокрема це стосується забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Серед цих осіб, згідно п. 4 ч. ІІ ст.. 52 № Кримінально – процесуального кодексу України, названі цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну. На орган дізнання слідчого, прокурора чи суд в разі одержання повідомлення про загрозу безпеці такої особи покладено обов’язок перевірити це повідомлення і у строк не більше трьох діб або негайно прийняти рішення про застосування чи відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки [ 1; 2 – c.36 ]. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою для виконання зазначеними органами.

Слід зауважити, що згідно ст.. 380 Кримінального кодексу України неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, членів їх сімей чи близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність.

Слід зауважити, що вжиття заходів безпеки в даний час активно застосовується працівниками правоохоронних органів, особливо спеціалізованими підрозділами органів внутрішніх справ і служби безпеки – відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, державної служби по боротьбі з економічною злочинністю.

Цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представників, які взяті під захист, мають право :

Подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування ;

Знати про застосування до них конкретних заходів безпеки ;

Вимагати застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснених заходів ;

Оскаржувати незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку ;

Крім вищевказаних прав, на позивача, відповідача чи їх представників покладено наступні обов’язки :

Виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які їх здійснюють ;

Негайно інформувати про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо них.

Одним з найважливіших заходів, які на практиці застосовуються до цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників є нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи безпеки. Як правило, це забезпечується шляхом обмеження відомостей про неї в матеріалах перевірки ( заявах, поясненнях ), а також протоколах слідчих і судових дій. Як правило, після прийняття рішень про застосування заходів безпеки виноситься мотивована постанова чи ухвала про зміну прізвища, імені, по батькові особи взятої під захист, на псевдонім. Після цього, у наступних процесуальних документах вказується лише псевдонім, а справжні дані ( прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, сімейних стан, місце роботи, інші анкетні дані ) вказуються лише у постанові чи ухвалі про заміну анкетних даних, яка до матеріалів справи не долучається. Крім того, зі справи вилучаються усі протоколи слідчих дій та матеріали, у яких містяться достовірні дані про особу, а до справи додаються копії тих документів із заміною справжніх даних на псевдонім. Відомості про заходи безпеки і осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом.

Слід зазначити, що ст.. 381 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист.

Важливе значення має і застосування на практиці норм Кримінально - процесуального кодексу України, які регулюють порядок і підстави апеляційного оскарження [ 1; 2 – c.149 - 163 ].

Згідно ст.. 348 Кримінально - процесуального кодексу України, серед осіб, які мають право подавати апеляцію названі цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники [ 2; 2 – c.149 - 150 ]. Однак, згідно вищевказаної норми Кримінально - процесуального кодексу України, їх право на апеляційне оскарження судового рішення обмежене лише тією його частиною, яка стосується вирішення цивільного позову. Цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники подають апеляційну скаргу через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову протягом 15 діб з моменту її проголошення.

У разі подання апеляції з пропуском цього терміну, за постановою головуючого судді вона визнається такою, що не підлягає розгляду. Однак, якщо строк для подання апеляційної скарги було пропущено з поважних причин, то цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники можуть заявити клопотання про відновлення пропущеного строку перед судом, який постановив вирок, виніс ухвалу чи постанову, яке вирішується у судовому засіданні судом, який розглядав справу [ 3; 2 – c.151]. За результатами розгляду такого клопотання суд виносить ухвалу ( постанову ), якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Подаючи апеляцію, позивач, відповідач чи їх представники, повинні зазначити в ній :

Назву суду, якому подається апеляція ;

Особу,