Ця схема була запропонована ще в 1938 році Меньшагіним і визнана більшістю вчених. Вона цілком відповідає потребам практики, дуже логічна, бо вона ґрунтується на співвідношенні філософських категорій “зального”, “особливого” і “окремого”.

Загальним тут є вся сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом (загальний об’єкт), особливим – окремі однорідні за своїми властивостями групи цих відносин, які охороняються певною сукупністю кримінально-правових норм, окремими – конкретні суспільні відносини, які охороняються конкретними кримінально-правовими нормами від конкретних злочинних посягань. Така класифікація дає змогу визначити об’єкти кримінально-правової охорони на різних рівнях їх узагальнення.

2.1. Загальний та родовий об’єкти злочину.

За такою класифікацією, загальний об’єкт утворює сукупність усіх суспільних відносин, що поставлені під охорону кримінального закону. [5;98]

Фактично в це поняття входять і відносини власності, і відносини господарювання, і такі природні блага людини, як життя, здоров’я, інтереси миру тощо та ін.

Таким чином загальний об’єкт охоплює різноманітні суспільні відносини, блага, цінності, які значною мірою діляться між собою за своєю соціальною значущістю. Загальний об’єкт злочину має важливе значення для визначення природи і сутності злочинів, ступеня їх суспільної небезпеки, відмежування від незлочинних діянь та ін.

Таким чином загальний об’єкт охоплює різноманітні суспільні відносини, блага, цінності, які значною мірою різняться між собою за своєю соціальною значущістю. Загальний об’єкт злочину має важливе значення для визначення природи і сутності злочинів, ступеня їх суспільної небезпечності, відмежування від незлочинних діянь тощо.

Загальний об’єкт злочину безпосередньо пов’язаний із проблемами оптимального здійснення кримінальної політики в нашій державі – визначення достатнього кола суспільних відносин, благ та інтересів, які приймаються під кримінально-правову охорону. Процес створення нового Кримінального Кодексу вирішив багато питань з визначенням саме загального об’єкту злочину. Так в КК України з’явились нові склади злочинів, що означало прийняття під охорону певних суспільних відносин. Наприклад, ст. 255 “Створення злочинної організації” та ін. Одночасно ряд суспільних відносин було декриміналізовано.

Загальний об’єкт злочину постійно змінюється разом з розвитком суспільства. Тепер уже нікого не дивує наявність у Кримінальному Кодексі норм, що охороняють інформаційне поле, що було б дивним 15-20 років тому.

Але не всі вчені одночасно визнають існування загального об’єкту злочину.

Так, П.С.Матишевський, зокрема, зазначав, що вся сукупність суспільних відносин не може бути об’єктом, як елемент складу злочину. По суті це об’єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об’єкту злочину. [6;19].

Однак в такій позиції міститься помилка. Загальний об’єкт злочину за параметрами дійсно збігається з об’єктом кримінально-правової охорони. Однак ці поняття абсолютно різнорівневі і не можуть ототожнюватись. Практично якщо стати на таку позицію, то слід взагалі ліквідувати систему поділу об’єктів на види, оскільки бувають випадки, коли практично збігаються родовий і безпосередній об’єкт правової охорони.

Під родовим об’єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів (П.С.Матишевський).

Фріс П.Л. визначає, що родовий об’єкт – це група однорідних тотожних за своїми характеристиками об’єктів, які охороняються єдиною групою кримінально-правових норм і знаходяться між собою у відповідному співпідпорядкуванні.

Значення родового об’єкта злочину полягає насамперед у тому, що він дає можливість провести класифікацію всіх злочинів і кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме ця його властивість була покладена в основу побудови Особливої частини КК, що дозволила законодавцю в цілому правильно об’єднати в межах одного розділу КК норми, в яких встановлюється відповідальність за посягання на тотожні чи однорідні відносини. Тому родовий об’єкт злочинів найчастіше зазначається в назві глави Особливої частини КК України. Наприклад, Розділ ІІІ називається “Злочини проти волі, честі та гідності особи”. Родовим об’єктом виступають саме ці блага.

Однак слід зауважити, що диференціація родових об’єктів здійснена в чинному кримінальному кодексі не до кінця. Так, злочини в сфері фінансової діяльності не були виділені за їх родовим об’єктом і залишились в якості складового у розділі 7 КК України від 5 квітня 2001 року – “Злочини у сфері господарської діяльності.”

Родовий об’єкт злочину визначає межі кримінальної політики в сфері боротьби з посяганнями на відповідну групу суспільних відносин, благ та інтересів.

2.2. Безпосередній об’єкт злочину та його види.

Якщо родовий об’єкт злочину дозволяє встановити групову належність конкретного діяння, індивідуальні його ознаки визначаються безпосереднім об’єктом посягання. Безпосередній об’єкт має найбільше значення як для правотворчої, так і для правознавчої діяльності [5;99].

Безпосередній об’єкт являє собою те конкретне суспільне відношення, благо або інтерес, на які посягає конкретний злочин.

Безпосередній об’єкт злочину знаходиться в колі елементів, що характеризують конкретний склад злочину, передбачений нормою Особливої частини КК України.

Слід зазначити, що законодавець лише в деяких випадках вказує на безпосередній об’єкт у самому КК (ст. 113 КК “Диверсія”, яка прямо вказує, що ці діяння посягають на державу, яка і є в даному випадку безпосереднім об’єктом злочину.

У теорії кримінального права широко відома також і класифікація безпосередніх об’єктів злочину “за горизонталлю”. Необхідність такої класифікації виникає тоді, коли один і той же злочин одночасно завдає шкоди кільком суспільним відносинам. Наприклад, при розбої – ст. 187, - страждає власність і життя або здоров’я людини; при перевищенні влади або службових повноважень, якщо воно супроводжується насильством над особою – ч. 2 ст. 365 –