Гарантії прав людини (поняття системи)

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................ З

РОЗДІЛ І

ПОНЯТТЯ Й СУТНІСТЬ ГАРАНТІЙ ПРАВ ЛЮДИНИ.......... 5

РОЗДІЛ 2

ВИДИ ГАРАНТІЙ ПРАВ ЛЮДИНИ

2.1. Загальносоціальні гарантії прав людини........................... 9

2.2. Юридичні гарантії прав людини................................... 11

РОЗДІЛ З

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

3.1. Судові механізми...................................................... 18

3.2. Не судові механізми................................................... 27

3.3. Міжнародні механізми............................................... 30

ВИСНОВКИ.................................................................. 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................. 35

ВСТУП

Обравши шлях розвитку незалежності 24 серпня 1991 року і підтвердивши свій вибір на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991р., Україна поклала за мету створення на своїх теренах демократичного правового суспільства, неодмінною умовою якого є всебічне забезпечення прав і свобод людини. З цих потреб, поряд з іншими, виходила Верховна Рада України ще 16 липня 1990 року, ухвалюючи Декларацію про державний суверенітет України, яка наголошувала, що всім громадянам Української РСР і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР. [1,286]11 [1] Декларація про державний суверенітет // Історія української Конституції / упоряд. А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко.- К.:Право, 1997.- -С.285-289.

Прийняття Конституції 28 червня 1996 р. стало не тільки доленосною подією в історії українського державотворення, а й новим важливим кроком на шляху формування системи юридичних гарантій прав людини. Преамбула до нової Конститкції містила думку, що Верховна Рада приймає її, зокрема, ..." дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя."[5,3]22 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 80с.

Проблемам прав людини та їхніх гарантій конституційно правовими засобами присвячено розділ 2 Конституції України.

Проте проблема реального забезпечення прав людини залишається надзвичайно актуальною для українського суспільства. Йдеться про надійне функціонування у правовому просторі України механізму реального втілення в життя проголошених Конституції прав і свобод людини і громадянина. Це вимагає і використання відповідних судових засобів, і створення правової традиції захисту прав людини, яка б ґрунтувалася не лише на законодавчих нормах, а й на прецедентах, і підвищення правової культури членів українського суспільства.

Однією з умов надійного гарантування прав людини є відповідна професійна підготовка фахових працівників, адже і радянське законодавство передбачало розгалужену систему прав людини, проте бракувало саме механізму їх реалізації судовими засобами. Особливо прикро стояла справа з політичними та особистими правами й свободами. Але й досить розвинена система соціально економічних прав гарантувалася за звичай дією органів центральної та місцевої законодавчої і виконавчої влади, але аж ніяк не судовим захистом. За традицією в разі порушення своїх прав радянська людина зверталася по захист до компартійних чи профспілкових структур, у крайньому разі до рад та інших виконавчих комітетів, але практично ніколи до суду. Створити цивілізовану сучасну систему судових гарантій прав люди не справа нашого часу. Метою даної курсової роботи є визначення та характеристика самого поняття "гарантії прав людини", аналіз різних видів цих гарантій. Окрему увагу приділено складовому механізму захисту людиною своїх прав і свобод як на національному, так і на міжнародному рівнях. Для цього при підготовці курсової роботи опрацьовано сучасну навчальну й наукову літературу. Крім детального аналізу українських видань, проведено їх порівняння з матеріалами сучасних російських досліджень з даної проблеми, а також з інформацією, здобутою з радянських видань попередніх років. Також зроблено спробу залучення даних про сучасний стан міжнародноправових гарантій прав людини з книжок західноєвропейських авторів, виданих в українському перекладі. Докладніший аналіз застосованих джерел здійснено в розділах курсової роботи. Використовувалися й матеріали періодичних видань.(ПРАВО УКРАЇНИ). Нема сумнівів, що забезпечення прав і свобод людини має стати наріжним каменем подальшого розвитку правової системи України.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ Й СУТНІСТЬ ГАРАНТІЙ ПРАВ ЛЮДИНИ

Важливим елементом правової системи суспільства є законодавче забезпечення прав людини та їх гарантій. "Поняття прав людини відображує той факт, що за кожною особою визнається певний комплекс природних, невід'ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантія її гідності." [13,68]11 [І3] Коментар до Конституції Українн./Авер'янов В.Б.,Бойко В.Ф,, Борденюк В.І. Та ін.-К.,1996.-68с.

Вкрай важливою запорукою можливості реалізації прав людини є наявність у суспільстві ефективного механізму їх гарантій. "Словник іншомовних слів" дає таке визначення поняття "гарантія " : забезпечення запоруки, виконання зобов'язань, здійснення прав "[19,169]22 [19] Словник іншомовних слів/ За ред. акад.АН УРСР О.СМельничука.-К.:Гол. ред. УРЕ,1985.-169с.

Дане поняття цілком природно застосовується щодо прав людини, позаяк проголошені в Конституції або в інших законодавчих актах права можуть залишитися суто декларативним побажанням, якщо набуде ретельно пророблено механізм їхнього захисту та забезпечення. Сучасні українські правознавці вважають, що "вказівку на гарантованість прав і свобод слід тлумачити широко в тому плані , що в державі повинні ефективно діяти всі можливі з точки зору моралі, закону, засоби гарантування зазначених прав і свобод (матеріальні, духовні, організаційні, правові)." [15,53]33 [15] Основи конституційного ладу України..Навч. Посібник / А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук.-К.: Либідь,1997- 53 с.

Автори посібнику "Основи конституційного ладу України" виділяють чотири види гарантій прав людини : матеріальні, духовні, організаційні, правові.

Подібним чином тлумачать гарантії прав людини А. М Колодій у посібнику "Правознавство" (за ред. В.В. Копейчикова), вважаючи прийняття Конституції надзвичайно важливою справою, він наголошує на необхідності створення механізму реалізації Основного Закону, зокрема, й щодо практичного втілення передбачених нею прав, свобод та обов'язків. А.М. Колодій висловлює думку, що "під таким механізмом слід розуміти всю сукупність різних гарантій і дій, відповідний процес, завдяки якому, громадяни, мають певне право, свободу чи обов'язок, реально досягають цілей інтересів, благ, передбачених нормою Конституції..." Механізм реалізації прав, свобод