Економічні (матеріальні) гарантії прав людини слід сприймати в подвійному розумінні. З одного боку, йдеться про існування в суспільстві достатньої матеріальної бази, зокрема економічної, для забезпечення фактичного здійснення прав і свобод. Звичайно, такі гарантії поки що е надбанням незначної частини українського суспільства, поширення ж їх на ширше коло громадян буде, ймовірно, справою неблизького майбутнього.

З другого боку, вагомими економічними гарантіями прав людини е положення Конституції України про рівність усіх форм власності та їх захист державою (ст. 13), справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст. 95), гарантування приватної власності (ст. 41) та деякі інші.

Ідеологічні (духовні гарантії прав людини також можуть сприйматися подвійно. По-перше, права людини надійно гарантуються визнанням відповідних моральних цінностей, розвиненої правосвідомості. Створення таких гарантій може бути лише результатом тривалих зрушень у суспільстві, спричинених поступовим усвідомленим демократичних цінностей дедалі більшою його частиною.

По-друге, до ідеологічних гарантій відносяться такі конституційні положення, як ідеологічна багатоманітність суспільного життя, відсутність державної (обов'язкової) ідеології та цензури (ст. 15), забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10), сприяння “консолідації та розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.” [3, 6]. 11 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 6с.

2.2. Юридичні гарантії прав людини.

"Юридичні гарантії це норми права, які передбачають у своїй сукупності правовий механізм, покликаний сприяти реалізації законів... Юридичні гарантії є специфічним правовим засобом забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав людини та громадянина, першочергового значення вони набувають при практичній реалізації суб'єктивних прав громадянина."[16,3940]11 [16] Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні.-К..1н Юре,1997.-3940 с.

Всі юридичні гарантії прав людини можна поділити на дві категорії: конституційні та загальноправові (такі, що містяться в нормах загального права). Конституційні гарантії М.Савенко пропонує поділити також на дві категорії: спеціальні конституційні гарантії та загальні конституційні гарантії. "До перших відносять гарантії, які безпосередньо спрямовані на забезпечення прав та свобод людини і громадянина і містяться в другому розділі Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", а до других ті, що спосередковано спрямовані на забезпечення прав і свобод і закріплені в інших розділах Конституції, насамперед у першому розділі "Загальні засади ".[11,4]22 [11] Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянин та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. - № 2, 1999.–4 C.

Сучасна Конституція України гарантує людині широке коло політичних, соціальних та економінчих прав та свобод (ст.23) наголошує, що "кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язків перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток особистості"[3,10].33 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 10с.

Таким чином, у першу чергу до юридичних гарантій прав і свобод людини і громадянина належать норми Конституції та інших законів, які містять гарантії або є гарантіями. Серед них важливу роль відіграють і процесуальні норми .

Також до юридичних гарантій відносять юридичні обов'язки та юридичну відповідальність, під якою розуміють встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, цінностей, які йому належать (позбавлення волі, обмеження у правах, позбавлення прав на майно шляхом його конфіскації, стягнення штрафів та ін.)

Вищезгадані обмеження слід розглядати як ефективний засіб правового забезпечення прав і свобод людини, позаяк завдяки їм створюються умови, які спонукають тих чи інших осіб до виконання своїх конституційних обов'язків. Можна погодитись з думкою В.Ф. Погорілка, В.В. Головченка та М.І.Сірого, що "... юридичні гарантії складаються з різноманітних правових та організаційних механізмів (процедур), завдяки яким забезпечується соціальноправова захищеність особи, прав та свобод людини і громадянина."[ 16 ,41]11 [16] Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні.-К..1н Юре,1997.- 41 с.

Конституційні норми, що проголошують основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина є нормами прямої дії. На їх практичну реалізацію має бути спрямована діяльність державних органів і посадових осіб. Докладніше діяльність судових та інших державних органів, пов'язану з гарантуванням прав людини , розглядається в третьому розділі даної курсової роботи.

Конституційні норми щодо прав людини посідають ценгр4гяьне місце в системі їхніх юридичних гарантій. Детальніше конкретизуються ці питання в актах, що належать до окремих галузей законодавства. При створенні таких законів мається на меті не "вдосконалення" приписів Конституції, а об'єктивно потрібну конкретизацію, яка переводить ці приписи на інший логічний рівень, формуючи таке нове правило поведінки, яке відноситься до конституційної норми, як конкретне до загального.

Важливою гарантією непорушості конституційних приписів щодо людини є положення статті 22 : "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані."

Таким чином, закони, що конкретизують конституційні приписи стосовно прав і свобод, не можуть обмежувати останні у їх змісті , а мають перебувати у повній відповідності зі змістом