конституційних прав і свобод, методологічними принципами та цілями, відповідати міжнародноправовим стандартам та інтересам української держави
"Застосування та дія конкретного закону є одночасно застосуванням (реалізацією) тієї конституційної норми, для реалізації якої прийнято цей закон . Тому порушення політичних, соціальних або економічних прав, закріплених у конкретному законі, є одночасно порушенням того конституційного права, яке ним конкретизоване."[16,42]11 [16] Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні.-К..1н Юре,1997.- 42 с. гарантованість прав і свобод означають, що кожна людина має бути впевнена в тому, що конституційні норми щодо цих прав і свобод діють прямо й безпосередньо, а ті чи інші закони е лише додатковими засобами реалізації цих норм.
У цьому зв'язку велике значення має норма, передбачена статтею 58 : "Закони та інші нормативноправові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення ."[3,24]22 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 24с. цього випливає, що нові закони не повинні обмежувати права людини, погіршувати їх становище.
Сучасна Конституція України передбачає прийняття законів, що мають закріпити порядок та підстави здійснення прав і свобод людини у конкретних галузях громадських відносин. "...В тексті Конституції є багато загальних і конкретно адресованих відсилань до законів ("відповідно до закону”, “визначається законом України”, ”в порядку, встановленому законом”, “встановлюється законом" тощо) ...їх існування свідчить про різний рівень звя-<зків конституційних положень з положеннями законів."[12,5]33 [12]Шаповал В. Верховенство закону як основний принцип Конституції України.5c.
За відсутності додаткової гарантії забезпечення права людини, а також за наявності соціальної потреби Верховна Рада України як законодавчий орган може удосконалити встановлений чинним законодавством порядок реалізації того чи іншого конституційного права або переглянути його. Наприклад стаття 41 Конституції передбачає, що "кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної , творчої діяльності" [3,17]11 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 17с. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. За наявності економічної чи соціальної потреби законодавець може вдосконалити порядок володіння, користування і розпорядження правом приватної власності. Стаття 40 Конституції закріплює "право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк."[3,17]22 Те ж джерело .– 17с. Даний припис змінює юридичну сутність звернень, встановлюючи правові гарантії, що мають бути конкретизовані у поточних законодавчих актах.
За соціальноекономічних умов досить актуальним виглядає зміст ст.48 Конституції : "Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло."[3,21]33 Те ж джерело .– 21с. Проте дане право людини не конкретизується у Конституції. Аналізуючи ст. 48, О. Кушніренко та В.Мацохін висловлюють думку, що "в ній відсутні спеціальні гарантії, які притаманні всім іншим правам і свободам... Найважливіша роль у втіленні названого права в життя повинна належати вищим органам законодавчої та виконавчої влади, які своєю діяльністю повинні створити відповідне сприятливе законодавче поле, що дозволить кожній людині реалізувати своє конституційне право. Сьогодні з впевненістю можна говорити, що цілісна правова система, яка дозволила б забезпечити право громадян на достатній життєвий рівень, відсутня."[7,14]11 [7] Кушніренко О. Мацохін В. Роль місцевих органів влади у забезпеченні права громадян на достатній життєвий рівень // Право України. - № 1, 1999. № 1, 1999. – 14 с.
Не менш складними є питання юридичного забезпечення права на працю, освіту, відпочинок, соціальний захист. Успішне вирішення даних проблем пов'язано як з прийняттям відповідних законів, та із розбудовою економіки, підвищення життєвого рівня людей. Закономірним наслідком проголошення незалежності України, обрання нею шляху створення правової, демократичної держави стало збільшення переліку прав і свобод, закріплених Конституцією. Це спричиняє зростання ролі права як регулятора суспільних відносин, учасниками яких виступають громадяни. В.Ф.Погорілко, В.В. Головченко, М.ГСірий вважають доцільним "... звести до мінімуму практику видання підзаконних, відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, статутів тощо), які встановлювали або обмежували б обсяг користування конституційними правами та свободами. Подібні акти ...не завжди відповідають закону в силу суб'єктивних обставин та відомчих інтересів, а то і на шкоду правам та інтересам громадян. З цією метою було б доцільним здійснити ревізію та перегляд саме відомчих нормативних актів у відповідності з вимогами нової Конституції та законодавства України."[16,44]22 [16] Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні.-К..1н Юре,1997.- 44 с.
Серед інших конституційних приписів нормою прямої дії є положення ст.61 : "Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення .
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.”[3,25]33 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 25с.
Конкретизація та зміцнення процесуальних гарантій , конституційних та конкретизуючих їх галузевих прав, свобод і обов'язків одна з властивостей Конституції України, розвитку юридичних гарантій їх реалізації. Конституція гарантує значну кількість прав і свобод зокрема такі, що пов'язані з обмеженням свободи, з інтересами людини, її близьких та родичів.
У цьому плані показовою є ст.62 Конституції, яка проголошує : "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде