Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь

У разі скасування вироку суду як не правосудного держава відшкодовує матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням."[3,25]11 [3] Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 17с.

Принципово новою юридичною гарантією прав і свобод є передбачене статтею 63 Конституції право особи відмовитись давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений та підсудний мають право на захист. Засуджений може користуватись всіма права ми, за вийнятком визначених законом обмежень.

Ст.56 Конституції України закріплює "... право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень."[3,25]22 Те ж джерело .– 17с.

Таким чином, аналізуючи зміст конституційних приписів, можна погодитись з думкою А.М.Колодія про, те що "Конституція України створила принципово нову та якіснішу модель механізму реалізації прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, але цей процес ніколи не може вважатись закінченим." [17,160]33 [17] Правознавство : Навчальний посібник/ В.І.Вибир, С.Є.Демський, А.М.Колодій / керівн. авт. колективу / та ін., За ред. В.В.Копейчикова.-К.:Юрінком Інтер, 1998.– 160 С.

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

3.1. Судові механізми.

Поряд з законодавчо декларованими та реально існуючими в суспільстві гарантіями прав людини, величезну роль в їх забезпеченні відіграють дійові механізми їх реалізації та захисту за допомогою різних державних чи, за необхідності, міждержавних органів. Важливість цих механізмів визнається всіма сучасними дослідниками. Наприклад, Е.А.Лукашева серед специфічних юридичних гарантій прав людини називає судовий захист прав людини та адміністративно-правові способи захисту прав людини.

Серед усіх державних інститутів, діяльність яких спрямована на захист прав людини, головну роль покликаний відігравати суд. Про це пише, зокрема, М.Савенко "Найбільш ефективний захист прав і свобод людини і громадянина забезпечують суди загальної юрисдикції, які розглядають переважну більшість справ, пов'язаних з порушенням прав та свобод людини і громадянина."[11,4]11 [11] Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянин та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. - № 2, 1999 – 4С. Така роль судів випливає зі ст.8 Загальної декларації прав людини, яка проголошує : "Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення й основних прав, наданих їй Конституцією чи законом."[2,8]22 [2] Загальна декларація прав людини // Міжнародна хартія прав людини: 36. Документів / Ін-т соц. і екон. пробл. заруб, країн АН України. Укр. Асоціація сприяння ООН, Відп. Ред. А.М.Шлепаков. - К.:Наук. Думка, 1991 - 8С.

Ці вимоги реально забезпечується в Україні положеннями статей 55 та 124 Конституції : "Права і свободи людини і громадян захищаються судом.”

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб...

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі."[5,58]У цьому зв'язку зрозуміло, що старий порядок розгляду судами справ, пов'язаних з незаконними діями державних органів підлягає переосмисленню. Деякі позитивні зрушення було вже зроблено у березні 1996, коли набрав чинності Закон "Про внесення змін у статті 235, 236 і главу 31-А Цивільного процесуального Кодексу України." Він повністю замінив редакцію ст. З1-А ЦПК, яка іменується "Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності." З прийняттям цього закону можуть оскаржуватись дії не тільки одноособове вчинені посадовими особами ( як це було раніше ), а й колегіальні, вчинені тим чи іншим органом управління.

До таких колективних і індивідуальних суб'єктів належать органи державної влади та їх посадові особи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники установ, підприємств та їх об'єднань незалежно від форм власності, керівні органи й керівники об'єднань громадян, а також посадові особи, що виконують організаційно-розпорядчі адміністративно-господарчі обов'язки або виконують обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Новий закон значно розширив предмет судового оскарження. Якщо раніше оскаржувалися тільки дії, то тепер можна подавати позов і на бездіяльність.

"Відповідно до ст.248-2 у новій редакції до рішень, дій або бездіяльності суб'єктів оскарженням належать колегіальні та одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з яким громадянин вважає, що :

- порушено або порушуються його права та свободи;

- створено або створюються перепони для реалізації ним своїх конституційних прав чи свобод або що вжиті заходи щодо реалізації його прав є недостатнім;

- покладено на нього обов'язки, не передбачені законодавством, або передбачені законодавством, але без врахування конкретних обставин, за яких ці обов'язки мають покладатись, або що вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом;

- його притягнуто до відповідальності, яку не передбачено законом, або до нього застосовано стягнення за відсутністю передбачених законом підстав, або неправомочною службовою особою чи органом" [16,46-47]11 [16] Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні.-К..1н Юре,1997.- 46-47с.

.

Сучасна Конституція України не містить застережень щодо реалізації права на судовий захист, як це мало місце в Конституції УРСР