Двома найбільш авторитетними міжнародними гарантами прав людини є Європейська комісія з прав людини і Європейський суд з прав людини. "За правилами прийнятності скарг до Європейської комісії та Європейського суду скарга повинна бути спрямована проти держави чи її органів, які припускаються порушень прав і свобод людини, а не проти приватних осіб чи громадських об'єднань "[13,140]22 [13] Коментар до Конституції Українн./Авер'янов В.Б.,Бойко В.Ф,, Борденюк В.І. Та ін.-К.,1996.-140с.

Першим ступенем розгляду на європейському рівні справ, пов'язаних з порушенням прав людини є Європейська комісія з прав людини. Вона оцінює відповідність скарг матеріальними та процесуальними нормами Ради Європи. Знайшовши, що викладені у скарзі факти відповідають дійсності, Комісія намагається сама врегулювати спірне питання, для чого пропонує державі, у якій, з її погляду, порушено права і вжити заходів до вдосконалення власного законодавства, приведення його у відповідність з загальноєвропейськими нормами. Якщо це не вдається, то справа надходить до Європейського суду з прав людини, який виступає як суд першої інстанції. "Коли справа передається до суду, то обов'язково відбувається відкрите слухання. Рішення суду, яке приймається більшістю голосів суддів, є остаточним і є зобов'язанням для держави, якої це стосується. Ця держава повинна вжити всіх необхідних заходів для виконання рішення..." [11,16] Нагляд за виконанням судового рішення здійснює Комітет міністрів Ради Європи. Він перевіряє, чи держава, якої це стосується, ужила заходів для виправлення становища.

Висновки

Реальне забезпечення в суспільстві прав і свобод людини є однією з необхідних умов сучасної правової держави. Необхідним елементом їх реалізації повинно стати створення комплексної системи різнобічних гарантій прав людини: особистих, політичних, економічних, ідеологічних та юридичних.

Юридичні гарантії являють собою специфічний правовий засіб забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав людини та громадянина. Інакше кажучи, юридичними гарантіями є передбачені законом специфічні засоби практичного забезпечення прав та свобод. До складу юридичних гарантій належать норми як конституційного, так і інших галузей права.

Але проголошення гарантій прав людини в законодавчих актах ще недостатньо для дотримання їх всіма учасниками правовідносин. Виникає потреба у налагодженні функціонування надійного механізму реалізації цих гарантій. Провідну роль тут покликані відігравати суди - як суди загальної юрисдикції, так і Конституційний Суд України, Сучасна Конституція передбачає можливість звернення до міжнародних інстанцій, таких як Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини та інші.

Ще однією інстанцією, пов'язаною з гарантуванням неухильного дотримання прав людини державними органами та посадовими особами, є Інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. На міждержавному рівні захистом прав людини займаються також Комітет ООН з прав людини, Комісія ООН з прав людини, Верховний Комісар ООН з прав людини.

На підкріплення гарантій прав людини спрямована також діяльність багатьох громадських організацій, як українських, так і міжнародних.

Проте без перебільшення можна стверджувати, що головним гарантом конституційних прав і свобод має бути суд. Сучасна Конституція гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування посадових і службових осіб. При цьому конституційні приписи мають статус норм прямої дії, тобто людина може звернутися до суду, спираючись безпосередньо на зміст тої чи іншої статті Основного Закону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Документи.

1) Декларація про державний суверенітет // Історія української Конституції / упоряд. А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко.- К.:Право, 1997.- С.285-289.

2) Загальна декларація прав людини // Міжнародна хартія прав людини: 36. Документів / Ін-т соц. і екон. пробл. заруб, країн АН України. Укр. Асоціація сприяння ООН, Відп. Ред. А.М.Шлепаков. - К.:Наук. Думка, 1991 - С.7-11.

3) Конституція України//-К.:Преса України, 1997. - 80с.

ІІ. Монографії

4) Мюллерсон Р.А. Права человека : идеи, нормьі, реальность.-М.: Юрид. Лит., 1991.-160с.

ІІІ. Публікації періодичних видань.

5) Гаранту верховенства Конституції - два роки// Іменем закону.- -№ 43, 1998.

6)Денисов В.,Євінтов В. Міжнародна система захисту прав людини - новий етап розвитку // Права людини в У країні. Щорічник. 1994.- - К.: Українська Правнича Фундація, 1996. - С. 16-21.

7) Кушніренко О. Мацохін В. Роль місцевих органів влади у забезпеченні права громадян на достатній життєвий рівень // Право України. №1, 1999

8) Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України, – №11, 2000р.

9) Бородін І. “Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України №12, 2001р.

10) Права людини в повсякденному житті. Значимість діяльності Ради Європи в царині прав людини // Бюлетень Центру Інформації та документації Ради Європи вУкраїні.-№ 1, 1998

11) Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянин та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. - № 2, 1999

12) Шаповал В. Верховенство закону як основний принцип Конституції України.

ІV.Довідкова та навчальна література.

13) Коментар до Конституції України. /Авер'янов В.Б.Бойко В.Ф.Борденюк В.І. та ін.-К.,1996.-376с.

14) Котюк В.О.Основи держави і права.-К.: Вентурі, 1998.-320 с.

15) Основи конституційного ладу України. Навч. Посібник /