Місцеве самоврядування в Україні як конституційно-правовий інститут

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. поняття місцевого самоврядування 5

Розділ 2. організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування 8

2.1. Організаційно- правові засади місцевого самоврядування 8

2.2. Матеріально-фінансові основи місцевого самоврядування 16

Розділ 3. Проблеми вдосконалення місцевого самоврядування 20

Висновок 24

Список використаних джерел 26

Вступ

На порозі нового тисячоліття Україна – нова незалежна держава на карті світу.

Україна – це держава, яка першою в світі прийняла свою власну Конституцію (Конституція Пилипа Орлика – 1710р.). З набуттям незалежності, Верховна Рада України 28 червня 1996 р. прийняла Конституцію України, яка забезпечила правовий фундамент для подальшого розвитку нашого суспільства. Конституція України визначила статут України – суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

На мою думку одне з важливих місць у системі життєдіяльності людини, суспільства, держави належить селам, селищам і містам в яких практично сконцентровані всі ланки влади, ресурси (населення, земля, надра) і комунікації. Сьогодні можна сказати, що вперше за останні кілька сотень років в Україні реалізуються на практиці ідеї місцевої влади – влади місцевого самоврядування, які були чинними в нашій державі 500 років тому. Слід віддати належне Магдебурському праву. Магдебурське право – це історичний документ, що заклав перші підвалини демократичного самоврядування в Києві та інших містах України, визначив права й обов’язки територіальної громади.

Конституція України 1996 року вперше за новітніх часів на конституційному рівні проголосила, що “В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування”.

Питання місцевого самоврядування в Україні на сьогоднішній день є надзвичайно актуальними, оскільки відповідно до Конституції України 1996 року одним з фундаментальних принципів демократичного устрою держави і суспільства є проголошено принцип місцевого самоврядування, який повинен будуватися на основі визнаного і гарантованого державного права населення самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах, передбачених Конституцією і законами України.

Невідрегульовано багато питань, зокрема, питання, які стосуються особливостей управління і розпорядження комунальною власністю, деякі бюджетні питання, особливості виконання делегованих повноважень, статус сільських, селищних, міських голів, статус органів самоорганізації населення, загальні збори та інші форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування.

На сьогоднішній день надзвичайно мало наукових статей, монографій, які присвячені місцевому самоврядуванню незважаючи на те, що сьогодні в Україні над цією проблемою працює велика плеяда українських дослідників (Біленчук П.Д., Медведчук В.В., Підмогильний М.В., Хоменець Р., Кравченко В.В. та ін.)

Саме тому для свого дослідження я вибрав таку тему курсової роботи.

Розділ 1. Поняття місцевого самоврядування.

Розвиток демократії неминуче пов’язується не лише з набуттям суверенітету державою, самовизначенням нації та економічною самостійністю суспільства, а й з динамічним розвитком системи місцевого самоврядування, в основі якого лежить трансформація місцевих рад з органів, що мають державно владні повноваження в такі, які самостійно вирішують питання місцевого значення в інтересах розвитку певної території та населення, що на ній проживає.

Термін “місцеве самоврядування” не так давно увійшов у наш політико-правовий словник і набув поширення у деяких нормативно-правових актах. За часів СРСР місцеве самоврядування вважалося буржуазним інститутом і тому не дістало закріплення в законодавчому полі радянської держави. Мягченко М. Загальнотеоретичні засади діяльності органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2000. - №7. – С.18 В Україні ідея місцевого самоврядування остаточно утвердилася після проголошення нею незалежності.

Вислів “самоврядування” вперше з’явився в німецькій правничій науці в ХІХ ст. під назвою “Selbstveiwaltyng” для означення адміністративних характеристик укладу громади. Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі. // Право України. – 1997. - №2. – С.3 Щоправда ознаки самого самоврядування в деяких країнах Європи (наприклад Англії) розвивались і раніше.

Але й сьогодні слід відмітити наявність деякої невизначеності, неоднозначності у розумінні суті та організації місцевого самоврядування. Не маючи чіткої науково-теоретичної основи, законодавець намагається дати офіційне трактування місцевого самоврядування.

Питанню місцевого самоврядування присвячений розділ ХІ Конституції України. Зокрема ст. 140 Конституції визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади сіл, селищ і міст – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Визначивши конституційно-правові засади організації місцевого самоврядування, Конституція фактично поклала край пошукам варіантів місцевого самоврядування в Україні, який був позначений численними протиріччями, а той протилежними підходами щодо того, бути чи не бути місцевому самоврядуванню і яким воно має бути.

Суть місцевого самоврядування (територіального) залежить від його моделі. Можна виділити дві основні моделі самоврядування – державницьку і громадську.11 Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі. // Право України. – 1997.- №2. – С.3 Перша з них передбачає, що місцева влада переважно здійснює функції, делеговані їй державною владою. Громадська модель передбачає управління так званими місцевими справами.

В обох випадках місцеве самоврядування можна визначити як форму народовладдя, що забезпечує реалізацію надбаного права населення, об’єднаного в певну територіальну громаду, самостійно і під власну відповідальність управляти певною частиною громадських справ у межах чинного законодавства і місцевих статутів.

Таким чином, місцеве самоврядування – політико-правовий інститут народовладдя, через який здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях шляхом самоорганізації жителів певної території за згодою і при сприянні держави.22 Юридична енциклопедія 3 том. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – С.731.

З цієї дефініції випливає, що самоврядування має дві основні ознаки: виконання