Щоб краще зрозуміти природу самоврядування можна виділити ряд додаткових ознак місцевого самоврядування:

відсутність безпосередньої (вертикальної) підпорядкованості місцевої влади вищестоящій владі;

самостійність місцевої влади в межах власних повноважень;

організація відокремлень місцевої влади в системі управління державою і взаємодія з органами державної влади у здійсненні спільних завдань і функцій;

державне гарантія місцевого самоврядування;

виборність органів місцевого самоврядування на широкій демократичній основі і підзвітність територіальній громаді;

судовий захист прав місцевого самоврядування та ін.

Юридична незалежність самоврядування полягає в тому, що дана самоврядна одиниця не підрядковується, ієрархічно іншим органам державної адміністрації – органам управління або органам місцевого самоврядування вищого рівня. Нормативні акти органів самоврядування можуть бути припинені тільки у випадках їх невідповідності Конституції або законам України і скасовані у судовому порядку.

В.Авер’янов вважає, що термін “місцеве самоврядування” вживається переважно не як юридичний, а як політичний, як певне відображення політичного життя нашої держави.11 Авер’нов В. Деравне управління: теорія і практика. – К., 1998. – С.102

Аналізуючи Конституцію України 1996 року можна зробити висновок, що місцеве самоврядування як об’єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

відповідні засади конституційного ладу України;

специфічні форми народовладдя;

права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Розділ 2. Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

2.1. Організаційно-правові засади місцевого самоврядування.

Важливими ознаками місцевого самоврядування є організаційна та правова автономія. Під правовою автономією органів місцевого самоврядування розглядають коло повноважень, якими наділені вони відповідно до Конституції України та інших нормативно правових актів. Ці повноваження повинні бути повними та виключними, тобто такими, які одночасно не належать органам державної влади. Це правило має діяти і тоді, коли орган місцевого самоврядування здійснює делеговані йому законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Суть організаційної автономії полягає в тому, що орган місцевого самоврядування сам визначає свою власну внутрішню структуру так, щоб вона відповідала його функціям та повноваженням і забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону орган місцевого самоврядування не підпорядковується іншим органам, а будь-який адміністративний контроль за його діями можливий лише для забезпечення законності та конституційних принципів місцевого самоврядування.

Повноваження місцевого самоврядування – це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов’язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.11 Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В., Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.:Атіка, 2000. – С.24

Відповідно до ст. 143 Конституції України:

територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності;

затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;

затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;

встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль їх діяльності;

вирішують інші питання місцевого значення, віднесені за законом до їхньої компетенції.

Деталізуються та конкретизуються повноваження місцевого самоврядування в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, в галузевому законодавстві та в інших правових актах.

Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” згідно з принципом розподілу повноважень окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування – сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

За своєю структурою повноваження місцевого самоврядування включають:

власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов’язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню;

делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов’язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях;

Територіальні громади, як первинні суб’єкти місцевого самоврядування, правомочні безпосередньо роглядати та вирішувати будь-яке питання, віднесене до самоврядних повноважень.

Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає групи повноважень місцевого самоврядування в таких сферах та галузях:

соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

бюджету, фінансів і цін;

управління комунальною власністю;

житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку;

будівництва; відносин та охорони навколишнього природного середовища;

соціального захисту населення;

зовнішньоекономічної діяльності;

оборонної роботи;

вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та присвоєння почесних звань України.

Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, який визначає систему і гарантії місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правовий статус органів і посадових осіб місцевого самоврядування на жаль, обійшов увагою питання щодо розмежування функцій і повноважень місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування.11 Дробуш І.Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. – 2001. - №10. – С.20. Це є певним недоліком, який стає на заваді подальшому розвитку інституту місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” система місцевого самоврядування включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні