При цьому органи самоорганізації населення розглядаються законодавцем як представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території у межах села, селища, міста.

Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законодавством України.

2.2. Матеріально-фінансові основи місцевого самоврядування

Реальність місцевого самоврядування визначається в першу чергу матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Провідне місце в структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Конституція України 1996 року визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб’єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об’єднання у сільську громаду їх жителів), селища, міста, району у місті.

Згідно ст. 60 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” до складу комунальної власності входить: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв’язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування, майно, передане у комунальну власність іншими суб’єктами власності та будь-яке інше майно, рухомі та нерухомі об’єкти, які за правом власності належать територіальним громадам, а також кошти, отримані від відсудження об’єктів права комунальної власності.

Перелік об’єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідно сільська, селищна, міська рада.

Територіальні громади можуть мати спільну власність – об’єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, об’єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів, які за рішенням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об’єднуються на договірних засадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належній їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном.

Фінансові ресурси територіальної громади за своєю структурою включають:

кошти місцевого бюджету;

позабюджетні кошти місцевого самоврядування;

кошти комунальних підприємств.

Місцеві бюджети розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районних у містах.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм.11 Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – С.42.

Місцевий бюджет має дохідну та видаткову частини. Доходи місцевих бюджетів мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів формуються:

за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори);

за рахунок закріплених законом загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів;

до дохідної частини місцевого бюджету включаються кошти, необхідні для фінансування витрат, пов’язаних із здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконання рішень органів виконавчої влади;

до дохідної частини місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бюджету, які передаються з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави.

Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися в формі дотації або субвенції.

Дотації – кошти, які передаються до місцевого бюджету з державного бюджету у випадках, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів недостатньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільового призначення, вони виділяються державою на безвідплатній безповоротній основі. В окремих випадках дотація є необхідним методом бюджетного регулювання, оскільки може зробити збалансованим і стійким бюджет протягом року. Строк дії права на отримання дотації – один рік. Якщо наступного бюджетного року знову виникає необхідність у ній, то з цього приводу потрібно, щоб відповідна рада вищого рівня прийняла рішення про надання дотації певному бюджету нижчого рівня.

Субвенції – це кошти, які виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій.

Розміри та умови надання і використання дотацій і субвенцій з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів затверджуються законом про Державний бюджет на поточний рік, а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Щодо субвенцій, то, порівняно з бюджетними дотаціями та субвенціями, в Україні вони застосовуються рідше. Субсидія являє собою допомогу в грошовій формі чи натурою, яка надається державою з