Працюючи у Верховній Раді та її органах, народний депутат зобов’язаний дотримуватися правил депутатської етики. Регламент Верховної Ради України забороняє депутатам вживати образливі висловлювання та нецензурні і лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій, виступати на засіданні без дозволу головуючого, заважати промовцям і слухачам діями, які перешкоджають викладенню або сприйманню виступу (вигуками, оплесками, вставанням тощо). У разі порушення цих правил можуть бути застосовані такі стягнення: попередження, припинення виступу, позбавлення права виступу на засіданні, відсторонення від присутності на засіданні. Закон України “Про статус народного депутата України” також врегульовує це питання. В ньому визначається, що у своїй діяльності Народний депутат України повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі: завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих цілях.

РОЗДІЛ ІІІ.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до ВРУ громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 КУ). Народні депутати обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною системою) строком на чотири роки. Реєстрація кандидатів, обраних народними депутатами України проводиться Центральною виборчою комісією, яка видає їм тимчасове посвідчення народного депутата України. Постанова центральної виборчої комісії № 234 від 28.04.1998 р. “Про роз’яснення щодо порядку видачі тимчасового посвідчення народного депутата України “ містить перелік документів, необхідних для отримання тимчасового посвідчення народного депутата України.

Згідно з законом України “Про статус народного депутата України”, повноваження депутата починаються після складання ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях ВРУ чи здійснювати інші депутатські повноваження не склавши присягу. Відмова скласти присягу та її підписати має наслідком втрату депутатського мандату. Враховуючи, що формування законодавчого органу держави є складним і тривалим процесом, чітке визначення моменту початку повноважень народного депутата України набуває досить сумнівного значення. Адже навіть обрання громадянина народним депутатом складається з цілої низки самостійних юридичних фактів, з якими пов’язуються виникнення тих чи інших правових наслідків для учасників виборчого процесу. Отож, складання присяги народним депутатом є юридичним фактом, з яким Конституція пов’язує момент виникнення повноважень народного депутата, що дає йому право на участь у роботі Верховної Ради України та на займання в її органах та займати в її органах тієї або іншої посади: голови комітету, члена комітету тощо. Чинний регламент ВРУ не встановлює процедуру складання присяги новообраними депутатами. Тому вона була розроблена підготовчою депутатською групою. Вперше ця церемонія відбулася перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради чотирнадцятого (третього або другого скликання). У статті 77 Конституції України вказано текст присяги, а також загальні вимоги щодо процедури складання присяги. Найстарший за віком народний депутат зачитує присягу перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Якщо ж народного депутата обрано не за результатами загальних виборів, а пізніше (наприклад, замість вибулого кандидата), то такий депутат має скласти присягу на одному із засідань поточної або наступної чергової сесії Верховної Ради України даного скликання. Конституція не визначає термін, упродовж якого народний депутат має скріпити присягу своїм підписом. Однак, враховуючи правове значення акту складання присяги, слід вважати, що народний депутат не може брати участі у засіданнях ВР з правом вирішального голосу до того часу, коли він не скріпив присягу своїм підписом під її текстом. Конституція також не визначає в якій спосіб має бути здійснена відмова скласти присягу, а також що слід вважати відмовою скласти присягу. На жаль, нова редакція закону “про статус народного депутата України” не врегулювала дане питання. Досить важливим є ще одне питання. Втрата депутатського мандата у випадку відмови скласти присягу не означає юридичної відповідальності народного депутата, її не можна пов’язувати з принципом депутатської